Об’явлення 8:1-5 – Золота кадильниця

«І коли сьому печатку розкрив, німа тиша настала на небі десь на півгодини. І я бачив сімох Анголів, що стояли перед Богом. І дано було їм сім сурем. І прийшов другий Ангол, та й став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом. І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога. А Ангол кадильницю взяв, і наповнив її огнем із жертівника, та й кинув на землю. І зчинилися громи, і гуркотнява, і блискавиці та трясіння землі…»

Бернард Левін був одним з найкращих лондонських журналістів останнього покоління. У зрілі роки він писав переважно в «Таймс», у свій час видаючи по три колонки на тиждень. Ці колонки були такі різноманітні, такі живі і часом такі полемічні, що багато читачів чекали їх з нетерпінням. У мене досі зберігається безліч вирізок з його статтями.

Левін був закоханий у музику, особливо музику Шуберта, заслуховувався операми Моцарта і Вагнера. Відвідуючи ж концерти, не соромився щосили аплодувати музикантам. Проте одного разу, згадував Левін, після виконання однієї з пісень Шуберта видатною співачкою, люди не аплодували, а сиділи мовчки. А потім, так же мовчки, повільно встали і покинули залу. Чари музики і голосу були такі сильні, що ніхто не наважувався порушити їх такою низинною річчю як оплески або словесні захоплення.

Такі моменти дорогоцінні і рідкісні в нашому шумному світі. Проте вони нагадують нам, що мовчання не є лише відсутність звуку, тимчасова і прикра перерва на нудьгу, а глибокий досвід, в якому можна зіткнутися з тими гранями реальності, які зазвичай заглушає базікання. Саме в цьому дусі ми повинні слухати Іванові слова про те, що, коли Агнець зняв сьому печатку, «німа тиша настала на небі десь на півгодини». Почуття трепету, очікування, передчуття. Замовкла навіть безупинна хвала чотирьох тварин. Не чутно і співу старців, ангелів, величезного і незліченого натовпу. Усі затамували подих. І ми розуміємо: цього моменту вони і чекали. І в самих нас завмирає дихання: щось буде далі.

Ми і самі чекали досить довго (в усякому разі, так нам здавалося). Упродовж шостого розділу ми спостерігали (можливо, з тривогою), як Агнець знімає печатку з книги, переданої Йому Тим, хто сидить на троні. Чотири вершники; потім душі під жертовником; потім страх жителів землі і, нарешті, пауза. Обранці Божі відмічені «печаткою», щоб їх минула пагуба від бід, які спіткають землю напередодні божественного суду. А під час цієї паузи ми удостоїлися честі бачити (заради розради гнаних!) небесну реальність, в якій народ Божий з’являється вже не як групка нещасних, зацькованих злісним натовпом або офіційно замучених і убитих нелюдяним режимом, але як величезний натовп, що славить перемогу Божу і власне позбавлення. Сам Бог піклується про Своїх обранців і захищає їх.

Але настав час зняття сьомої печатки. Якщо ми чекали чогось більш видовищного, ніж велика хвала і велике поклоніння біля божественного престолу, ми можемо бути дещо розчаровані раптовим мовчанням. Проте це мовчання підказує нам: от-от станеться щось дивне, важливе і грандіозне.

Дійсно так! Проте шлях має бути підготовлений. Спершу ми бачимо новий цикл із сімкою: за сімома печатками (і під час зняття сьомої печатки) слідують сім сурем. У древньому юдаїзмі сурми використовувалися в різних цілях: іноді в богослужінні (особливо на деякі свята), іноді в битвах. Згадаємо, як ізраїльтяни ходили колами навколо Єрихону і «коли сьомого разу засурмили священики в сурми» мури впали (Іс. Нав. 6). Дуже часто в сурми грали на знак попередження, тривоги (напр., Йоіл 2:1, Ам. 2:2; 3:6). Судячи з усього, такий сенс і тут. Сурми сповіщають великі лиха, глобальну версію «кар єгипетських», що відбулися за часів позбавлення Богом древніх ізраїльтян з рабства.

Проте перш ніж просурмлять сурми, повинен закінчитися цикл із сімома печатками. Відбувається щось таке, у чому сходяться небо і земля (частий мотив в Апокаліпсисі та інших подібних текстах). З’являється ангел із золотою кадильницею.

Як ми вже знаємо (5:8), молитви народу Божого на землі з’являються перед Богом як пахощі. Тут ми знову бачимо ангела, цього разу з великою кількістю пахощів. Створюється враження, що ці пахощі та молитви не зовсім одне й те ж: молитви швидше подібні до вугілля, на якому будуть запалені пахощі. Як би то не було, молитви народу Божого, зокрема, молитви мучеників, що перебувають під жертовником (6:9-11), сходять перед престолом Божим.

Можливо, у «тиші» у в. 1 є ще один аспект. У деяких єврейських авторів була така концепція: прослави на небесах повинні замовкнути на якийсь час, щоб молитви земні були належним чином почуті. Втім, основна думка тут полягає в наступному: сім сурем і те, що вони принесуть із собою, стануть частиною відповіді Божої на молитви Його народу. Черга божественних судів, необхідних для перемоги над злом і виникнення нового світу Божого, – це не механічний план, який здійсниться незалежно від людської поведінки. Як ми вже бачили, Бог вирішив діяти в цьому світі через людей. Молитва, навіть гірка молитва тих, хто не розуміє того, що відбувається, входить у таємничу співпрацю Бога і людини (пор. Рим. 8:26-27).

Учитаємося уважно в подальше. Принісши пахощі, ангел потім наповнює кадильницю огнем з жертовника і кидає її на землю. Поки зло не засуджене, не переможене і не вигнане, земля в цілому почує лише одне слово з неба, слово суду. «Громами, блискавками і землетрусами» закінчується кожна з частин книги, починаючи з першої появи перед престолом Божим (4:5). Тут ними увінчуються сім печаток (див. також 11:19 – після семи сурем; 16:18 – після семи чаш гніву). Необхідно зрозуміти, що взаємини між небом і землею, що грають таку важливу роль в остаточному божественному задумі (21:1-8), завжди містять щось грізне для людини. От і тут, що можемо ми відчувати, окрім страху і трепету? Лише гордовиті дурні думають, що власними силами здатні зійти на небеса (Бут. 11). Бог володарює над усім, і доки на землі залишається зло, Він посилає вогонь. Сам Ісус говорив, що «прийшов огонь кинути на землю» (Лк. 12:49). І ангел із золотою кадильницею продовжує таємничу справу Агнця.

Попередній запис

Об’явлення 7:9-17 – Велике позбавлення

Наступний запис

Об’явлення 8:6-13 – Лиха починаються