Випадки, коли людина підпадає під уплив злих сил (волію в такому разі використовувати формулювання “одержимість злим духом”), трапляються, хоча й проявляються в тій сфері, яку ми нині називаємо підсвідомістю. Отож довести цього неможливо, опираючись на самі ці події як такі. Можемо лише здогадуватися, що таке сталося, помітивши певні симптоми, які проявляються за певних обставин.
Інакше кажучи, якими є ті типові обставини, за яких можна підпасти під уплив злих духів чи злих сил? Адже не заражаємося ними так, як грипом. Не “приходять” до нас також пасивно, без нашої участи (хоча вона не завжди є свідомою). Класично виділяють чотири великі сфери діяльности, які можуть сприяти появі одержимости злим духом:
- окультні й ворожбитські практики
У цьому випадку йдеться про використання таємних (окультних) сил задля отримання якоїсь влади чи знання в такій кількості, що перевищує людські можливості сприйняття. Щодо влади, то тут слід також врахувати послідовне застосування магічних засобів (які самі по собі можуть спричинити характерні для них наслідки), навіть якщо метою такої практики начебто є добро. Крім того, треба обережно ставитися до всякого роду езотеричних технік, мета яких – здобуття влади над іншою людиною, таких, як чари, закляття, вроки тощо. Комусь може здатися, що те, що зараз читає, – то якесь повернення до середньовіччя. Однак, насправді, ці практики все ще – а навіть щораз більше – використовують у наші дні, хоча часто й подають їх у стилі, типовому для XX чи XXI століття. Нашим сучасним суспільствам чимраз більше притаманна релігійність, схильна до застосування різноманітних, давніших чи новіших, типів окультизму.
Що ж стосується знання, то задля його отримання передусім використовують ворожбитські практики, такі, як передбачення майбутнього або пошуки відповідей на найважливіші запитання за допомогою “таємних знань”, унаслідок чого життя людини може потрапити в залежність від уявних, фальшивих результатів цих практик.
* * *
Марі й Жан-П’єр прожили в шлюбі п’ять років. Мають дві доньки – Карину й Сандру. Вже майже рік в їхньому домі час від часу відбуваються неймовірні речі: лунає дивний, незрозумілий шум, самі переміщуються меблі, з’являються й зникають нудотні запахи, стаються незбагненні фізичні явища, як-от, раптово з певних місць на стіні чи стелі починає текти брудна вода. Жана-П’єра все це лякає, тим паче, що він не може пояснити цих подій за допомогою своїх наукових знань, хоча й отримав дуже добру технічну освіту. Безпорадними виявилися й різноманітні фахівці з будівництва й інших спеціяльностей, яких родина запросила, щоб вони пояснили причину тих дивовижних явищ. Самостійне переміщення меблів навіть було знято відеокамерою. Ніхто при цьому не зміг помітити жодного фокусу чи шахрайства… Отож, у цій невеликій родині оселився страх. Карина й Сандра були нажахані. Що робити?
Жан-П’єр, хоча не надто вірив у Бога, вирішив піти до священика й запитати, що він думає про все це. Під час розмови з’ясувався один важливий факт: насправді, незвичайні події відбуваються лише в тих місцях, де буває Карина, вони немовби “супроводжують її”… Чому?
Марі, коли її запитали про це, згадала одну подію, що сталася три роки тому. Отож, в одній з крамниць їхнього району продавала жінка, про яку всі казали, що вона поводиться дивно й агресивно. Свого часу Марі помітила, що ця особа якось по-особливому цікавиться Кариною. Одного разу вона сказала Марі, що в неї чудова донька й запропонувала залишити дівчинку в неї, аргументувавши це тим, що сама не має дитини, хоча дуже хоче цього… У відповідь на зрозумілий спротив Марі жінка висунула пропозицію, щоб мати позичила їй Карину. Далі ця розмова перетворилася на обмін погрозами, внаслідок чого Марі перелякалася й втекла, тимчасом як жінка під впливом незбагненної ненависти кричала, що врече Карину й ціла родина через це дуже страждатиме. Пізніше Марі більше ніколи не зустрічалася з тією жінкою. До того ж після того випадку минуло багато часу, й – що найголовніше – Жан-П’єр і Марі переселилися з огляду на отриману працю з того району в інше місце.
Тож чи можливо, щоби ця давня історія, пов’язана з сучасною чарівницею, якимось чином стосувалася теперішніх проблем, що виникли навколо Карини?
Священик порадив Жанові-П’єрові знайти, якщо це можливо, ту жінку. Чоловік одразу ж зателефонував до неї, щоб домовитися про зустріч. Вона, однак, не погодилася, а лише промовила у відповідь такі промовисті слова: “Сподіваюся, що нині ви страждаєте через це! Я звернулася до того, хто має повну владу…” – і кинула трубку.
Священик, почувши про це, запропонував помолитися за звільнення, оскільки зробив висновок, що в цьому випадку може йтися про явище диявольського переслідування.
“Маємо справу з дією злих сил, які безпосередньо не торкаються Карини, оскільки вона не несе в цій ситуації жодної духовної відповідальности[1]. Вони переслідують і мучать її оточення, для того, щоб шокувати, отруювати життя й наганяти страх… Це своєрідний акт ненависти, що живиться таємними силами, якими дехто звик послуговуватися”, – уточнив священик.
“Невже такі речі справді існують?”
“Існують, Жане-П’єре, але в наш час про це не говорять або ж говорять дуже мало. Хоча тепер це видається таким анахронізмом… схильність людського серця до ненависти, однак, не старіє. Незважаючи на всі досягнення сучасного світу, деякі люди завжди вдаватимуться до таємних сил, щоб заподіяти кривду ближньому.”
Після цього Марі, Жан-П’єр і священик зустрілися для спільної молитви й, молячись, з вірою просили Господа життя звільнити їх від того переслідування й наслідків чарів, що їх було наслано на Карину. Іменем Христа, Який помер і воскрес, священик наказав злим силам перестати шкодити родині.
Впродовж наступних сорока восьми годин зникли всі прояви й ознаки переслідування, й родина повернулася до нормального життя, поза сумнівом, значно утвердившись – унаслідок тих болісних і неприємних подій, які їм довелося пережити, – у своїй вірі.
* * *
- мовчазна або висловлена угода зі Злим
Коли хтось цілком свідомо укладає союз зі злом, добровільно здійснюючи конкретний крок у цьому напрямі, говоримо про висловлену угоду.
Нерідко особа, яка укладає такий союз, не зовсім уявляє, про що йдеться, й не розуміє його сенсу. Він радше скидається на своєрідний торг з таємничими силами, в якому часом бере участь особа-посередник і метою котрого є нищівна влада, взамін за здобуття якої людина погоджується дотримуватися певної принизливої чи антирелігійної поведінки. У такому разі йдеться про мовчазну угоду, в основі якого лежить не так цілком свідомий акт волі, як, радше, незрілість, безвідповідальність або надмірність.
* * *
Фанні двадцять три роки. Вона страждає на напади нечуваної агресії, під час яких погрожує, що вб’є когось зі свого оточення. Крім того, у такі моменти відчуває потяг до алкоголю та наркотиків, перед яким не може встояти, й це призводить до найгірших форм нестриманости й зловживань. Відтак іде на все: контактує з представниками злочинного світу, краде автомобілі, приєднується до однієї з банд, що орудує в тих кварталах, де особливо поширені крадіжки й розбійні напади. А часом у неї бурхливо проявляється схильність до самогубства; ціле її тіло вкрите шрамами, що залишилися їй на згадку про рани, яких завдала собі ножем. Такі кризи тривають від кількох днів до кількох тижнів. Потім усе начебто повертається на круги своя, й Фанні знову стає лагідною й милою, хоча водночас її не перестають жахати згадки про те, що вона вчинила протягом отих “поганих днів”. Але нічого не може вдіяти, щоб запобігти цим нападам! Бо в такі моменти в її свідомості немовби опускається якась олов’яна закривка, приведена в рух страхом, і дівчина починає зовсім по-іншому сприймати людей і власне життя; цілковито змінюється її особистість і немає способу, щоби стримати цей процес.
Дівчину розшукує поліція, нею цікавляться психіятри. Поведінка Фанні чітко вказує на певну добре знану психічну патологію, яка потребує серйозного лікування. Однак це не заспокоює її батька. Він знає свою доньку й не думає, що вона потребує чисто психіятричної допомоги. Скориставшись періодом “спокою”, відводить її до священика, щоби той поговорив з нею й з’ясував, чи проблема не є набагато глибшою…
Опинившись віч-на-віч зі священиком, Фанні замикається в собі й мовчить, хоча щойно всміхалася й сама висловлювання бажання прийти сюди. Отця, однак, це не злякало, й він сам почав говорити до неї, на що Фанні відреагувала нападом шалу: вона кинулася на священика й спробувала його задушити. Двоє чоловіків – батько й священик – з трудом стримали її.
Скориставшись хвилиною перерви, отець поставив Фанні кілька запитань, і вона врешті з трудом відповіла, що в сімнадцятирічному віці власною кров’ю підписала угоду з сатаною. Через декілька місяців після того в неї проявилися перші розлади поведінки…
Священик безпорадно хитав головою; адже цілком можливо, що зіткнувся з випадком справжньої диявольської одержимости. Він пропонує Фанні піти разом з ним до єпископської резиденції, щоб помолитися там у присутності дієцезіяльного екзорциста. Молитва, під час якої поведінка Фанні була дуже бурхливою, брутальною й непристойною, тривала вісімнадцять годин. Раптом дівчина заспокоїлася. За мить вона розплющила очі й відчула себе так, наче побачила світ у зовсім іншому світлі. Відчула, що її остаточно звільнено!
Усе це відбулося в березні 1984 року… Фанні більше ніколи не поводилася так, як раніше, а лікування в психолога припинила через кілька днів після молитви в присутності екзорциста. Вона вийшла заміж, має двоє дітей, а та давня історія стала для неї лише неприємним спогадом, який вона перемогла за допомогою прекрасного життя у вірі…
[1] Слід наголосити на цій важливій і заспокійливій деталі: злі сили не можуть підпорядкувати собі тілесної чи психічної сфери тієї особи, яка не є духовно відповідальною за їх появу.