У 1938 році Романо Ґвардіні написав книгу під назвою “Сутність християнства”. Тож, як бачимо, його вже тоді хвилювала тема, яка сьогодні знову актуальна для нас. Однак і він не є винахідником цього запитання. Воно спалахнуло вже в ранній Церкві, згодом довгий час припадало забуттям і в часі реформації та в період романтизму заново розгорілося.
Близько 1900 року знаменитий протестантський богослов Адольф фон Гарнак написав книгу з такою самою назвою. Гарнак хотів у дусі лібералізму обмежити християнство до рівня Благовісті про самого Отця. Мовляв, не Христос мав би бути предметом віри, а Отець, в якого вірять усі люди. “Коли Син належить лише небагатьом, Отець належить усім, і всі належать Йому. Коли віра розколола, то любов може поєднати” (цит. за: Ratzinger, Einführung 158). Проте цей оптимізм недовго протримався. Він радше сприяв послабленню віри.
Романо Ґвардіні на запитання щодо сутності християнства дає таку відповідь: “Не конкретне вчення становить його сутність, а особа: особа Ісуса Христа”.
Ставлення до Ісуса Христа відрізняється від ставлення до інших засновників релігій, таких як, скажімо, Будда, який проповідував прекрасне вчення, що увільняє його учнів від усякого страждання та веде до просвітлення. Суть християнства полягає в постійному зв’язку з Ісусом Христом: “Християнський елемент не є врешті-решт жодним вченням про істину чи тлумаченням життя. Він є і ним, проте не в цьому полягає його істинне начало. Його творить Ісус з Назарету, Його конкретне життя, діяльність та доля, тобто історична особа” (Guardini 14).
Ґвардіні підтримував контакт з місцевим домом Будди в Берліні і був захоплений деякими моментами вчення Будди. Він розробив суть християнського елементу саме на відмінності від буддизму. Будда є пробуджений, який знайшов шлях до просвітлення та звільнення від страждань цього світу. Він провідник на шляху пробудження, але як тільки його прихильники самі пробудилися, не потребують більше провідника.
З Христом все інакше. Сутність християнського елементу полягає в постійному зв’язку з Ісусом Христом. Ґвардіні цитує багато місць з Нового Заповіту, де Ісус вказує на залежність спасіння людини від зв’язку з Ним. Передовсім у Євангелії від Івана зв’язок з Ісусом та віра, яка бачить через Нього Отця, становлять найвагоміший елемент християнства: “Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Ів. 8:12).
Ісус порівнює Себе з виноградною лозою, а нас – із гілками. Лише коли ми як гілки залишаємось біля Нього, то приносимо плід. Ба, Христос висловлюється ще радикальніше: “Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Ів. 15:5). Ісус є найглибшим ґрунтом, з якого ми живемо. Він впроваджує нас у глибину потенціалу нашої душі. І тільки коли ми живемо з цього внутрішнього джерела, наше життя стає плідним. У Першому посланні від Івана зв’язок з Ісусом трактується як умова спасіння: “Кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бог” (1Ів. 4:2-3). І далі Іван ще конкретніше це формулює: “Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі” (1Ів. 4:15).
Процитувавши усі ці біблійні місця, Ґвардіні підводить підсумок: “Немає жодного вчення, жодної структури моральних цінностей, жодної релігійної чи життєвої позиції, які б могли бути відокремленими від особи Ісуса Христа. Християнським елементом є ВІН САМ; те, що через Нього дається людині, і відносини з Богом, які може мати людина через Нього” (Guardini 68).
Коли цінності добра, краси та правди – рівно ж – як і справжня гуманність звершуються і в чомусь іншому, то попри те зв’язок з Ісусом Христом потрібно вважати за вирішальний момент християнського елементу. “Християнство… наявне лиш там, де в теорії на практиці активізується спогад про Ісуса Христа” (Küng, Christ sein 118).
Для Ганса Кюнґа важливим є питання, якого Христа ми обираємо за основу нашої віри та нашої екзистенції (пор. там само 119 і далі). Бо в історії Церкви було багато образів Христа, які призводили до однобічності або навіть спотворення християнського елементу. Тому нам потрібно досконало вивчати Біблію, щоб зустрітися з правдивим Ісусом, Яким Його нам описують Євангелії та Послання Нового Заповіту.
Але й тут ми братимемо до уваги, що кожна Євангелія змальовує нам по-іншому образ Христа. Отож ми не можемо вкласти Ісуса в певні рамки. Він є і залишається відкритим для багатьох образів. Тому християнство також є відкритою релігією. Його сутність полягає в постійних пошуках за Тим, Ким був і є сьогодні для нас Ісус, чого Він навчав, як жив та як розумів і звіщав Бога.