Хвилююче питання

Мене завжди хвилювало питання, чому ж апостоли подалися по цілому світу голосити Євангеліє Ісуса Христа? В тому часі панівним був високорозвинутий юдаїзм. І самі апостоли були юдеями, які дотримувалися традиції Божественної опіки та обітниць. Що ж особливого містило в собі християнство, що спонукало апостолів податися у світ, прийняти на себе переслідування і страждання, а на кінець дати свідчення ціною власного життя? Якою ж була їхня Благовість? Уже в Євангеліях та в новозавітніх Посланнях виразно видно, що перші християни винесли Благовість про Ісуса, Розіп’ятого та Воскреслого, на інший обрій. Притому вони брали до уваги уявлення тодішнього релігійного світу і все ж таки проповідували дещо нове для людей. Ця новизна втілена у двох словах: ІСУС ХРИСТОС. Це був Ісус Христос. Бог послав Свого Сина у світ, щоб явити нам Свою любов у новий, нечуваний досі спосіб. І цей Ісус помер ради нас. Але Він не залишився в тенетах смерті. Він воскрес.

Це таїнство Воскресіння Ісуса й повело учнів у світ. Це була нечувана дія Божа. Тут ішлося не тільки про подолання смерті, а й про життя за цілком іншими критеріями, за критерієм Ісуса Христа. Тим-то учні проповідували Його словами, які Він промовляв, і діями, які Він вершив. І вони весь час наново роздумували над – спершу так важко доступним розумінню – фактом Його насильницької смерті на хресті та Його Воскресінням. У смерті та Воскресінні Ісуса вони вбачали ключ до нового розуміння життя, до образу самих себе та нового образу Бога.

Апостоли з Єрусалиму дісталися аж на край світу, щоб скрізь голосити Радісну Звістку. Сьогодні християнська віра знана в цілому світі. Інколи християни в Азії, Африці чи Латинській Америці мають чіткіше бачення сутності християнства, ніж ми тут, на Заході. Коли б ми, наприклад, запитали християнського індійця, як він, будучи християнином, ставиться до страждання, або японського християнина про те, яким чином він медитує, чи індіанця з Перу, як він бореться за справедливість як християнин, або ж як філіппінка розуміє свою християнську віру, то вони змогли б відкрити нам очі на цілковито нові перспективи християнства.

Індійський релігійний філософ Раймон Паніккар вважає, що ми, західні християни, описуємо Ісуса Христа поняттями надто західного мислення. І він радить нам: “Потрібна внутрішня переміна та навіть “трансцендентування” нашої західної раціональності в дусі метаної, перевищення розуму” (Panikkar 103). Тож сьогодні йдеться не тільки про діалог між релігіями, а й про діалог різних способів мислення, щоб описати таїну Ісуса Христа в істинно католицький, тобто всеобіймаючий спосіб: “Коли ми насправді переконані в правді містерії Христа, тоді ми мусимо стати ще більш католицькими, ще більше належати цілому світові (catholicus)” (там само 104). Ми мусимо “позбавити ” Христа західного одягу, щоб подивитися на Нього новими очима та зрозуміти Його.

Сам я можу лише спробувати дати відповідь на питання, у чому я вбачаю сутність моєї християнської віри. Однак я свідомий того, що відповідь ця є однобічною.

Моє мислення ґрунтується на грецькій філософії. Тому я не претендую на те, щоб сповіщати суть християнської віри людям інших культур. Проте здобутий досвід свідчить про те, що грецька філософія промовляє також до людей інших культур та зворушує їх.

Попри все це, одне для мене зрозуміло. Ми в Європі сьогодні не посідаємо монополії на християнство та християнську мову. А в діалозі з молодими християнами по цілому світу ми якраз могли б отримати ззовні імпульси, які допомогли б нам віднайти нашу власну мову та нашу християнську ідентичність.

Адже “католицький” означає всеобіймаючий. Нині саме католицький елемент мав би бути суттєвою ознакою для нас, християн, і не тільки католиків. Ми повинні вносити в нашу віру весь досвід, який переживають з Богом та Ісусом Христом і Його Благовістю люди в цілому світі. Усі досвіди, усі сподівання, усяка туга людей має братися до уваги, коли ми хочемо відповісти на питання про нашу християнську віру.

Я хотів би, щоб ця книга допомогла невпевненим християнам, які у відкритому диспуті про релігії майже бентежаться виявити себе християнами і визнати Ісуса Христа Сином Божим.

Я зустрічаю багатьох християн, які в діалозі з представниками інших релігій не знають, що вказати як сутність своєї віри. Вони схильні бачити Ісуса одним серед багатьох засновників релігій. Багато з них зазнало травмувань у своєму християнському вихованні і мають алергію на християнські догми та символи. Вони радше відкриті до символів інших релігій. Правда, часто вони зовсім не усвідомлюють, що бачать ідеальні образи цих релігій і не зрозуміли їхньої конкретики.

Багато людей, які звертаються до інших релігій, часто позбуваються свого власного коріння. Сьогодні мені доводиться зустрічати багато осіб, які відвернулися від християнства, але так і не знайшли справжньої вітчизни в іншій релігії. Багато з них знову шукає за своїм християнським началом. Їм я також хотів би стати в пригоді в новому відкритті їхньої сутності, у зціленні їхніх травм, нанесених ще в дитинстві, та очищенні, щоб вони спромоглися знову живити силою своє дерево життя.

Для мене важливо допомогти багатьом християнам знайти власну ідентичність. Юрґен Вербік у своїй книзі “Про суто й характерно християнське” шукає того, що характеризує християнина на відміну від віруючих інших релігій. Він так описує ідентичність християнського: “Ідентичність християнського має сприйматися реально як щось вагоме тут і тепер. Воно ідентифікується як “вищий вияв” того, на що я покладаюся, оскільки я пізнав це як просто надійне, як “вищий вияв” правди, яка підтримує та визначає мою ідентичність, як “вищий вияв” суто та характерно християнського, за яким я сам ідентифікуюся як християнин і даю себе так ідентифікувати” (Werbick 27).

Християнин не мусить обороняти своєї віри виявом агресії супроти інших релігій. Його віра радше виражається в “захопленні шляхом, який слідами Ісуса обіцяє стати шляхом до звершення людини в Бозі та через Бога; шляхом, на якому людей охоплює Божа звільняюча та істинно справедлива влада” (там само 71).

Моє завдання полягає в тому, щоб заново розбудити в християн, які шукають свою християнську ідентичність, захоплення шляхом Ісуса, Який звільняє, зціляє і дарує життя. Таке призначення цієї книги.

Попередній запис

Вступ

Наступний запис

Особа Ісуса Христа