Чудо внутрішньої переміни передбачає ще дещо. Дехто каже, що це найважливіше.
І, безумовно, це найдивовижніша річ: Бог дає кожному з нас нове ім’я. Зустрічаючись зі самим собою перед Богом, разом з усіма іншими благословеннями, які можемо отримати, ми отримуємо нову ідентичність. Нова ідентичність каже нам, що неважливо, хто ми чи що вчинили, Бог має для нас нове майбутнє. Ми не визначені раз і назавжди нашими минулими гріхами і промахами. Як хтось колись сказав мені: “Треворе, нове ім’я може зробити тебе новою особою”.
Ми стаємо свідками сили нового імени в житті Якова. Повернімося востаннє до історії Якова. Коли Яків визнав власне ім’я перед Богом, Бог сказав йому: “Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль” (Бут. 32:29). У ті часи ім’я Ізраїль мало в собі дуже потужний зміст. Як наслідок, даючи Якову нове ім’я Ізраїль, Бог немовби сказав йому: “Ти більше не Яків обманщик, брехун, і не той, хто завжди ходить довкола, ухиляється від вирішення проблем. Відсьогодні і надалі ти Ізраїль, той, у кому панує Бог, той, чиє життя відтепер пов’язане з Божими цілями, той, хто зустрічає труднощі з високо піднятою головою”.
Дивовижно, Яків відразу розпочав жити новим ім’ям. Ми вже не бачимо, щоб він обманював чи ошукав когось. У ньому зародилася нова покора. Зустрівшись нарешті з братом, він поклонився йому сім разів і вони помирилися після довгих років ворожнечі. Також зародилася нова відвага і мужність. Тепер він був готовий сам зустрітися з Ісавом, замість посилати інших. Яків перестав бути втікачем. З того, хто завжди намагався уникнути труднощів, він перемінився на того, хто відкрито їх зустрічає. Його нове ім’я наділило його силою до нового способу життя.
Однак у вас може виникнути бажання запитати: “Як я зрозумію, яке моє нове ім’я?” Очевидно, що ми не можемо фізично відтворити досвід Якова біля річки Яббок.
Однак Бог і справді має нове ім’я для кожного з нас. Нове ім’я нагадує нам, хто ми насправді, кому належимо і яке наше справжнє покликання. Ця думка захована в словах, які написані сотні років після життя Якова кимось, хто був дуже близький з Ісусом. Вслухайтеся в них уважно: “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є” (1Ів 3:1).
Ми возлюблені Божі, це наше справжнє ім’я, наша найглибша ідентичність, наше божественне покликання. Дехто, читаючи ці слова, може стикнутися з тим, що в це вкрай важко повірити. І на це може бути багато причин. Ми виявимо, що страждаємо від негативних уявлень про самих себе. Можливо, потерпаємо від низької самооцінки та слабкого відчуття власної гідности, або ж можемо відчувати, що не варті Божої любови, бо надто сильно нагрішили. Трапляється, що у світлі якоїсь жахливої і несправедливої трагедії ми переконані, що Бог проти нас. Проте істина Євангелія полягає в тому, що кожного з нас в особі Ісуса Христа Бог сильно любить, приймає і прощає. Справді, від самого початку часів ми були Божими возлюбленими.
Якщо вам важко почути, як Бог називає вас возлюбленими, чи можу я вас запросити виконати просту молитовну вправу. Саме вона допомогла мені в ті темні і важкі моменти, коли я не міг відчути, як сильно мене любить Бог. Зробіть так: побудьте певний час на самоті з Богом. Попросіть Святого Духа перебувати з вами і запевнити вас у новому імені “Божого возлюбленого”. Уявіть, як ви стоїте навколішки перед хрестом, на якому висів Ісус Христос. Коли дивитеся на Нього, Він дивиться на вас і шепоче слова: “Ти – Божий возлюблений, подивися на Мій хрест. Подивися, як сильно Я тебе люблю, приймаю і прощаю. Твоє ім’я написане в крові Моїх розп’ятих рук”.
Відповідь на запитання Бога
Як тобі на ім’я? Як ми бачили, Боже запитання запрошує нас зустрітися із самим собою. Рідко коли це дається легко. Зазвичай це передбачає неабиякий ретельний самоаналіз, радикальну чесність із собою і багато роздумів щодо нашого способу життя, яким ми жили до цього. Сказати Богові правду про себе може бути однією з найважчих справ, які нам коли-небудь доводилося робити в житті. Якщо це звучить надто складно, можливо, я запропоную одне просте слово заохочення. Коли ми стаємо чесними самі із собою і змагаємося з труднощами з допомогою Бога, це відкриває наше життя до неймовірних глибин Божої благодаті, прийняття і сили. Насправді ми щораз глибше починаємо відчувати те, що ми возлюблені.
Попросіть Бога об’явити вам Якова, який живе у вас. Іншими словами, попросіть Бога кинути світло на ті випадки, коли ви навмисно обманювали інших людей. Ті моменти, коли ви вдавали когось іншого, ніж є насправді. Моменти, коли ви намагалися уникнути труднощів, замість зустріти їх лицем до лиця. Моменти, коли ви намагалися маніпулювати іншими, щоб примусити їх робити те, що хочеться вам. Сказати Богові своє ім’я передбачає поділитися правдою саме про такі речі і бути готовими змагатися з Богом, аж поки не отримаєте Божого благословення.
Пам’ятайте також, що Бог хоче поблагословити вас. Не соромтеся просити Бога про це. Нехай молитва Якова стане вашою молитвою. “Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене”. Спробуйте бути, наскільки можливо, відкритими до природи Божого благословення. Зазвичай ми не знаємо, як може виглядати Боже благословення. Навіть якщо Бог надійний і вартий довіри, у тому, як Він взаємодіє з нами, завжди є дивовижна непередбачуваність. Отож очікуйте, що Бог готовий благословити вас, щоб ви могли стати благословенням для тих людей, які вас оточують.
Понад усе, слухайте шепіт Святого Духа глибоко всередині свого нутра, який каже вам, що ви Божі возлюблені. Спробуйте молитовну вправу, викладену в попередній частині. Станьте перед розіп’ятим Ісусом у своїй уяві. Нехай хрест покаже вам глибину і велику міру особистої Божої любови до вас. Побачте світло Божої любови, яка витікає джерелом до вас у цей момент. Промовте своє нове ім’я як головну істину свого існування. Від початку вашого існування Бог любив вас любов’ю Ісуса Христа, яка ніколи, ніколи не відпустить вас. Пізнайте це і живіть!