Свобода від відомих протиріч
„Біблії не можна довіряти, тому що вона повна протиріч”, – усі ми чули таку заяву, усі ми також читали уривки, які на перший погляд суперечили одне одному. Проте об’єктивне прочитання цих уривків, як правило, показує, що, хоча деякі речі складно буває узгодити, все ж узгодження можливе. Однак ці труднощі нічого не означають порівняно з тими труднощами, які виникають при прочитанні важливих доктрин та подій, описаних у Біблії. Усі вони схильні применшувати деталі, які є неважливими щодо важливої звістки, переданої у Святому Письмі, та не мають стосунку щодо його доктрин. Тому критики беруть найдрібнішу деталь, яка здається їм суперечливою, і говорять: „Ага! Якщо ми не можемо спостерігати, що Біблія є точною в найдрібніших деталях, як ми можемо вірити її важливим висловам?”
Деякі вірні християни, чия віра та розуміння непохитні, готові прийняти можливість дрібних різночитань. Дехто, наприклад, вважає різночитання, які спостерігаються в чотирьох Євангеліях щодо деталей при подіях біля порожньої гробниці пасхального ранку скоріше такими, що укріплюють віру, ніж такими, що її розхитують. Якби всі чотири записи були ідентичними, кажуть вони, ми могли б запідозрити авторів у змові. Відмінності в точках зору на незначні деталі просто служать для того, щоб відтінити надзвичайні події, які мали місце.
Хоча багато євангельських учених вважає, що те, що здається дрібними різночитаннями, насправді є незначними суперечностями. Для того щоб об’єктивно поставитися до Біблії та довести її правдивість, як ми б це зробили з будь-якою іншою книгою, нам слід відрізняти справжні помилки від недостатнього знання з боку читача.
При вивченні старовинних рукописів об’єктивні вчені застосовують принцип, що всі уявні суперечності у творі слід вважати такими лише тоді, коли їх не просто важко, але неможливо примирити. Роберт М. Горн описує нам ті умови, за яких ми змушені визнати, що текст містить істотні помилки. Потрібно набагато більше, говорить він, „ніж просто поява суперечності”. По-перше, нам слід упевнитися в тому, що ми правильно зрозуміли уривок – наприклад, вживання слів та чисел. По-друге, нам слід знати все, що тільки можливо знати про суб’єкт, який згадується в уривку. І по-третє, нам слід бути впевненими в тому, що нові відкриття в галузі дослідження текстів, археології і тому подібне не проллють більше світла на цей уривок. Горн доходить висновку: „Труднощі не означають заперечення. Невирішені проблеми не обов’язково мають бути помилками. Це говориться не для того, щоб применшити труднощі, але щоб бачити їх у перспективі. Труднощі існують для того, щоб ми їх долали, а проблеми – для того, щоб спонукати нас до пошуків яснішого бачення; але до цього часу повне та остаточне висвітлення будь-якого джерела не є можливим. Це стосується і перевірки помилок та заперечення непогрішимості Біблії”. Горн підкреслює важливість цієї перевірки, коли говорить про те, що питання про можливі наявні помилки в Біблії знайшло свою відповідь у минулому столітті.
Наприклад, раніше критики наполягали на тому, що Мойсей не міг написати перші п’ять книг Біблії, тому що в часи Мойсея не існувало писемності. Проте археологічні дослідження довели, що писемність існувала щонайменше за дві тисячі років до Мойсея. Колись критики стверджували, що Біблія помилялася щодо хеттів, однак історики сьогодні знають про те, що хетти існували, бо була знайдена старовинна хеттська бібліотека на території Туреччини. Ці та багато інших закидів щодо Біблії були спростовані стрімко зростаючими знаннями в галузі історії, археології, лінгвістики та інших наук.
Подібні голослівні ствердження про помилки в Біблії часто виникають через недостатнє спостереження за основними принципами тлумачення стародавньої літератури. Нижче наведений список із десяти основних принципів тлумачення, які допомагають ученим відрізнити, де є справжня помилка чи суперечність у будь-якій літературі – у даному разі, у Біблії:
Принцип 1: Якщо пояснення не знайдене, це не означає, що пояснення не існує
Раніше вчені не могли пояснити природу метеоритів, затемнення, торнадо, ураганів чи землетрусів, проте вони не здавалися і не казали, що вся наука – це помиї. Так само християнські вчені ставляться до Біблії: якщо пояснення не знайдене, це не означає, що пояснення не існує. Вони просто продовжують дослідження. Помилково було б вважати, що те, що не пояснене зараз, не може бути пояснене ніколи.
Принцип 2: Конфлікти між Біблією та науковими теоріями не доводять хибність Біблії
Багато наукових поглядів, що домінували в минулому, сучасні вчені вважають помилковими. Крім того, багато концепцій, які нам видають за науковий факт, насправді є лише недоведеними гіпотезами. Неможливо стверджувати, що теперішні наукові теорії є останнім словом в опису реальності. Перемінний стан знання означає, що популярні наукові уявлення часто розходяться в поглядах з широко прийнятими тлумаченнями Біблії. Конфлікт між Святим Письмом і науковими теоріями, які постійно змінюються, не доводить хибність Біблії.
Принцип 3: Значення уривку визначається контекстом
Якщо вирвати слова з контексту, за допомогою Біблії можна довести будь-що. Так, Біблія каже: „Нема Бога!” (Псалом 13:1, Ог.). Але контекст, звичайно, пояснює: „Безумний говорить у серці своїм: ‘Нема Бога!’” Так само дехто не може зрозуміти вислів Ісуса: „Хто просить у тебе – то дай”. Чи означає це, що нам слід дати рушницю маленькій дитині, якщо вона просить, або атомну бомбу терористові? Неправильне розуміння уривків у контексті – це одна з основних помилок критиків Біблії.
Принцип 4: Зрозумілі уривки прояснюють темні місця
Здається, що деякі біблійні уривки суперечать одне одному. Івана 3:16 говорить про любов до світу, тоді як той же автор у 1-му посланні Івана 2:15 закликає „не любити світу”. Але якщо ми прочитаємо 1-е послання Івана, то знайдемо чітке пояснення: він говорить про уникання лихих спокус, які пропонує нам цей світ, тоді як у Івана 3:16 ідеться про любов до людей, які живуть у світі. Подолати суперечливість цих уривків означає застосувати той здоровий глузд, яким ми користуємося завжди при тлумаченні щоденного мовлення.
Принцип 5: Біблія є книгою для людей з притаманними їм людськими якостями
Невіруючі викладачі коледжів використовують цитату з Псалма 18:7 як доказ хибності Біблії: „Вихід його [сонця] з краю неба, а обіг його – аж на кінці його”. Адже вже протягом кількох століть нам відомо, що Сонце не рухається навколо Землі; обертання Землі навколо осі створює видимість руху Сонця. Той же самий професор у наступній розповіді може сказати про чудесний „захід сонця”, який йому доводилося спостерігати, не зважаючи на те, що вжитий ним термін через свою неточність не є науковим. Біблія вживає нетехнічні, щоденні мовні вирази та добре відомі літературні вислови. В одному місці вона заокруглює числа, а в іншому – користується точними числами. Жоден із цих випадків нормального вживання мови не призводить до суперечностей.
Принцип 6: Неповне повідомлення не є хибним повідомленням
Євангелія від Марка 5:1-20 та від Луки 8:26-39 розповідають про зустріч з біснуватим у землі Гадаринській, тоді як паралельний вірш у Євангелії від Матвія 8:28-34 говорить про двох біснуватих. Чи є тут суперечність? Марко та Лука, незалежно від того, хто був свідком подій, записали повідомлення, яке акцентувало на більш важливих речах, ніж двоє біснуватих, та знехтували іншими деталями. Їх версія, можливо, не така повна, але вона не є суперечністю. Матвій же просто повідомляє більше інформації.
Принцип 7: Біблія не схвалює все, що в ній записане
Багато читачів запитує, чи підтримує Біблія полігамію, коли говорить про багатьох дружин Соломона (1-а Царств 11:3), або чи вона схвально ставиться до обману, коли говорить про Якова, якому вдалося вкрасти в брата первородство. Було б помилкою вважати, що все, про що розповідає Біблія, схвалюється нею. Біблія говорить про брехню, аморальність, безчесні вчинки та невір’я не для того, щоб заохочувати та схвалювати, а для того, щоб представити події в справжньому світлі.
Принцип 8: Помилки в копіях не означають наявність помилки в оригіналі
Коли вчені говорять про „безпомилковість” Писань, вони мають на увазі Біблію в оригінальному написанні – її перші рукописи, або автографи – на противагу копіям чи копіям копій. Учені можуть порівнювати велику кількість ранніх рукописів та знаходять там помилки, допущені при копіюванні, що лише підтверджує оригінальний текст з великою точністю.
Принцип 9: Загальні думки не обов’язково є універсальними обітницями
Критики часто закидають Біблії вірші, які проголошують загальні істини та допускають виключення. Деякі біблійні вислови є узагальненнями. Книга Приповістей 16:7 говорить нам: „Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею”. Це ствердження не слід розглядати як універсальну обітницю. Павло прославляв Бога, але його вороги закидали його камінням (Дії 14:19). Ісус прославляв Бога, але Його вороги розіп’яли його. Це – дієвий загальний принцип, який означає, що наші дії, які прославляють Бога, часто привертають до нас інших людей – навіть наших ворогів.
Принцип 10: Пізніше одкровення перевершує раніше одкровення
Згідно з Мойсеєвим законом, Бог заповідав приносити в жертву тварин за гріхи людей. Відтоді як Христос приніс Свою досконалу жертву за гріх (до Євреїв 10:11-14), ця заповідь із Старого Заповіту більше не діє. Ця зміна є не суперечністю, а прикладом поступового одкровення. Пізніше одкровення іноді заміняє попереднє. Біблійні критики, проте, іноді розглядають такі зміни як помилки.
Коли уявні помилки Біблії були випробувані цими способами, які застосовують при вивченні всіх історичних та літературних творів, її істинність не підлягає сумніву. У своїй передмові до „Енциклопедії труднощів Біблії” Глісон Арчер – колишній декан факультету вивчення Старого Заповіту з Євангельської богословської школи св. Трійці – підтвердив внутрішню змістовність Біблії:
„Рухаючись від одного складного місця до іншого, я вивчив уявні суперечності між повідомленнями з Біблії та доказами лінгвістів, археологів та інших науковців, і від того моє переконання в істинності Писання ще раз зміцніло, бо я відкрив, що майже всі проблеми з Писання, будь-коли відкриті людиною, від давніх часів аж до сьогодні, були найуспішніше вирішені самим біблійним текстом – або за допомогою об’єктивних археологічних досліджень”.
Біблія успішно витримала другу перевірку на внутрішню достовірність, будучи вільною від відомих протиріч. Ми можемо довіряти Біблії повністю, не хвилюючись через можливі труднощі. У нас є підстави погодитися з Марком Твеном, коли він сказав, що його найбільше схвилювала не та частина Біблії, яку він не зрозумів, але та, яку він зрозумів.