П. Чи не могли б ви повернутися до історії з недисциплінованим малям у літаку? Ви розповідали, що ця дівчинка була неслухняна і не хотіла бути пристебнутою до крісла. Як би ви поводилися в цій ситуації?
В. Я вже згадував, що кілька шпарких ляпанців по ногах поклали би край дитячим вередуванням і повернули владу матері. З другого боку, таку кризову ситуацію взагалі не слід допускати. Матір мала би передбачити цю ситуацію і принести кілька м’ятних цукерок та цікаві іграшки й цяцьки. Зробити це так легко. Натомість матір і дочка нагадували два товарні поїзди, що їдуть по одній колії. Жорстокого зіткнення годі було уникнути. Я просто став свідком аварії.
П. Ви приділили велику увагу питанню новонароджених і тому, якими вони приходять у цей світ: наділеними складним темпераментом чи як «чиста дошка»? Але чи це змінює щось? Діти є дітьми, і ми приймаємо їх, як вони є. Чи має якесь значення, що вони приходять з «чимось» або без «нічого»?
В. Це очевидно, що ви розглядаєте це питання як чисто наукове, без жодного практичного застосування. Однак ви дуже далекі від істини. Ці суперечливі способи сприйняття дітей мають далекосяжні наслідки і вплинуть на техніку батьківства в роки розвитку. Дозвольте мені пояснити.
Теорія «чистої дошки» стверджує, що діти народжуються нейтральними, але з потягом до «добра». Від природи вони схильні любити, дарувати, працювати, слухати і вчитися. Нездатність особи поводитися таким позитивним способом походить не з якоїсь внутрішньої вади, а радше із зіпсутого і введеного в оману суспільства. Поганий досвід відповідальний за погану поведінку. Тому завдання батьків полягає в тому, щоби забезпечити сповнене любови середовище і не втручатися. Природна доброта плинутиме з них. Якщо уникати великих помилок, не існуватиме негативних стимулів, які спотворять чи понівечать розвиток особистости. Бунт і непослух не народяться з любови. Тому батьківська дисципліна має меншу вагу, тому що не треба боротися з внутрішньою природою.
Це гуманістичний погляд на дитячу природу. Мільйони американців і канадців вірять у його істинність, і таких, безсумнівно, більшість. Психологи також прийняли і викладали такий погляд упродовж двадцятого століття. Однак, ця концепція має одну ваду – вона цілковито помилкова.
Годі зрозуміти людську природу без «Довідника користувача». Тільки Творець дітей може сказати нам, якими сотворив їх, і Він розповідає про це у Святому Письмі. Воно навчає, що ми народжуємося в гріху, успадкувавши свою непокірну природу від Адама. Цар Давид сказав: «В гріху зачала мене мати моя» (Пс. 51:7), маючи на увазі, що ця схильність до гріха передається генетично. Павло розповідає нам, що вона вразила кожну людину, яка жила будь-коли. «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). Отже, діти з поганим досвідом і без нього схильні до бунту, егоїзму, нечесности, агресивности, експлуатації і жадібности. Їх не треба навчати такої поведінки. Це неминучий вияв їхньої людської природи
І хоча з цього погляду глузують у світському середовищі, доказів на його користь просто безліч. Як інакше можемо пояснити войовничу і зіпсуту природу кожного суспільства на землі? Кривава війна правила світовою історією понад п’ять тисяч років. Люди кожної раси й віри на всій земній кулі прагнули ґвалтувати, грабувати, спалювати, руйнувати і вбивати впродовж століть. І мир панував тільки для того, щоб перезарядити зброю! Платон сказав 2350 років тому: «Тільки мертві бачать кінець війни». Він мав рацію, і так триватиме доти, поки не прийде Князь Миру.
Народи не тільки воювали одні з одними споконвіку. Часті випадки убивств, надуживання наркотиками, розбещування дітей, проституції, перелюбу, гомосексуалізму і шахрайства просто гнітючі. Як можемо пояснити цю повсюдність зла у світі людей, які з природи схильні до добра? Чи вони дійшли до цієї антисоціяльної та аморальної поведінки, попри свої природжені нахили? Якщо так, то хоча б одне суспільство у світі обов’язково мало би зберегти доброту, з якою народжуються його діти. Де воно? Чи існує таке місце? Ні, і хоча деякі суспільства моральніші від інших, але жодне з них не відображає гармонії, на яку мали би сподіватися теоретики «чистої дошки». Чому так? Тому що основний засновок хибний.
Що в такому разі це біблійне розуміння означає для батьків? Чи мають вони вважати своїх немовлят винними, перш ніж ті почнуть грішити? Звісно, що ні. Діти не відповідають за свої гріхи, поки не досягнуть віку відповідальности – а цей період часу відомий лише Богові. З другого боку, батьків не має дивувати бунтівлива й бешкетна поведінка. Вона обов’язково з’явиться, можливо, ще до вісімнадцятого місяця або й раніше. Кожен, хто бачив малюка, який впадає в істерику, коли йому щось не до вподоби, мусить добре посушити мозок, пояснюючи, як утілення «природженої доброти» стало таким вередливим! Чи його батько або мати показали йому приклад істерики – падали на підлогу, скиглили, копалися, плакали і кричали? Сподіваюся, що ні. У будь-якому разі, дитині таке демонстрування не потрібне. Непокора природна для неї.
Батьки можуть і мусять навчати, напучувати, виправляти, настановляти, карати, винагороджувати, спонукати, попереджувати, навчати і любити своїх дітей у пору формування особистости. Їхня мета – сформувати цю внутрішню природу і не допустити, щоб вона тиранізувала цілу сім’ю. Однак тільки Ісус може очистити її остаточно, зробивши «цілковито прийнятною» для Господа.
І знаєте, що? Я вірю, що виголосив проповідь. Хоча я навіть не священик.
П. Загалом, який різновид дисципліни ви застосовуєте для підлітка, з яким зазвичай важко жити?
В. На додаток до того, що я вже написав на цю тему, дозвольте мені висловити таку думку: загальне правило полягає в тому, щоби досягати порозуміння, застосовуючи дію, а не гнів. Щоразу, коли ви змусите підлітків виконувати свої обов’язки, не сердячись на них, перемога належатиме вам. Дозвольте дати мені кілька прикладів того, як цього можна досягти.
(1) Коли моя дочка була підлітком, вона часто тихцем заходила в мою ванну кімнату і крала бритву, крем для гоління, зубну пасту і гребінець. Звісно, вона ніколи їх не повертала. Коли вона йшла до школи, я помічав, що все це приладдя зникло. І мені доводилося з мокрим волоссям і «пухнастими» зубами розшукувати конфісковані речі в її ванній кімнаті. Не таке вже й горе, однак це мене завжди дратувало. Упізнаєте проблему?
Я з десяток разів просив Данаю не робити цього, але марно. Відтак одного холодного ранку сталося паранормальне явище. Я сховав усе, що було їй потрібне для «догляду за обличчям», і пішов на роботу. Жінка розповіла мені, що ніколи ще не чула таких стогонів і скарг, як того дня. Моя дочка розпачливо металася у ванній кімнаті, шукаючи свою зубну щітку, гребінь і фен. Більше ця проблема не виникала.
(2) Сім’я, що жила в будинку з невеликим котлом для гарячої води, була дуже роздратована через безконечні душі підлітка. Сваритися з ним було марно. Опинившись за дверима ванної кімнати, він лишався в повній пари кабінці, поки не витекла остання крапля теплої води. Рішення? Коли вода витекла наполовину, тато перекрив гарячу воду за допомогою крана на котлі. І з сопла раптово ринула холодна вода. Малий вискочив з ванни за одну мить. Відтоді він намагався швидше закінчити купання, щоб не потрапити під холодний потік з крана.
(3) Самотня матір не могла підняти дочку з ліжка уранці, поки не оголосила нову політику: тепла вода буде доступна тільки до 6:30 ранку. Дівчина могла або устати вчасно, або митися в льодяній воді. Інша матір ніяк не могла зранку підняти з ліжка свого восьмирічного хлопця. Вона почала щоранку підкладати йому в ліжко замерзлі кульки. Хлопець уставав досить швидко.
(4) Замість того, щоб стояти на автостоянці і кричати на учнів, які їдуть надто швидко, шкільні службовці спорудили вали на дорозі, які змушують добре клацнути зубами тих, хто їх ігнорує. Вони виконують свою роботу дуже добре.
(5) Ви, батько, маєте авто, яке потрібно підліткові, гроші, яких він прагне, і владу надавати і відбирати привілеї. У вирішальну мить ці фішки можна обміняти на зобов’язання жити відповідально, виконувати свою частину домашніх обов’язків і не чіплятися до меншого братика. Цей процес обміну ефективний і для молодших дітей. Мені подобається «рівноцінний» обмін для перегляду телепрограм. За кожну хвилину читання дитина отримує змогу одну хвилину сидіти перед телевізором. Можливості безконечні.