Божою волею є не тільки повернення життя тим, яким Він наказує Єзекіїлеві пророкувати, але також пізнання Господа: «І ви оживете. І пізнаєте ви, що Я – Господь!» (Єз. 37:6). Цей вислів складається з двох частин: у першій з них ідеться про життя, а в другій – про пізнання, але їх неможна розглядати окремо. Адже недаремно вони опинилися в одному реченні поруч. У цілому фрагменті Книги Єзекіїля, в якому ідеться про пророцтво, скероване до висохлих кісток, є лейтмотив, ніби своєрідний рефрен: Дух, оживлення, пізнання. Навколо цих стисло пов’язаних між собою сюжетів побудоване ціле апокаліптичне видіння, яке переживає пророк. Дух поєднує в собі життя і пізнання, Дух є їхнім джерелом. Дух посланий, щоб виконати те, що провіщають слова. Пізнання Бога означає життя! Пізнання Бога обумовлює життя! Погляньмо на світ. Ми точно побачимо дуже багатьох людей, які ходять по ньому наче уві сні, наче в летаргії, роблять кроки, які не мають змісту, не мають мети у своєму житті; у діях, які чинять, відсутній динамізм. Тож можемо запитати: Чи вони знають, що існує Бог? Чи знають, що Бог всемогутній? Чи знають, що Він дає життя? Поза сумнівом, чимало з них знають про це, багато з них навіть охрещені і формально належать до Церкви, а втім, у них не видно життя. Чому? Чи Бог не хоче їх збудити, вивести з летаргії, в яку вони занурені? Чи Богові подобається їхня байдужість і пасивність? Звичайно, ні! Бог хоче вивести їх зі ступору і вести до повноти життя. Він наголошує, що так, як дає життя, так дає також пізнання. Не книжкове знання, а пізнання.
Біблійне пізнання має незбагненно глибше значення, ніж наше «пізнати когось чи щось». Говорячи так, ми зазвичай маємо на думці зустріч з якоюсь людиною, ознайомлення з якоюсь темою, читання про якесь явище. Говорячи про реальність пізнання, Святе Письмо використовує слово з коренем, що означає насамперед сексуальне співжиття. Якби ми читали Книгу Буття в оригіналі, у першому вірші її четвертої глави ми б натрапили на слова, які можна було б перекласти так: «Адам спізнав Єву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна» (Бут. 4:1). Те саме дієслово використано в Книзі Єзекіїля, коли йдеться про те, що вчинить Бог: «(…) і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я Господь!» (Єз. 37:6). Бог не має на думці завченого з підручників знання про те, ким і яким Він є; Йому не йдеться про богословські науки, про томи богословських книжок. Він знає, що (о жах!) можна бути професором богослов’я і не пізнати, ким Він є. Ягве говорить про пізнання, яке залучить цілу людську особу, завдяки якому ціла людина буде включена в «знання про Бога». Усі її почуття будуть зосереджені на Ньому і старатимуться осягнути Його, хоч, як відомо, це неможливо. Пізнання Господа – це входження в дуже інтимні відносини із Ним, це наш дозвіл Йому проникнути в цілу нашу особу. Тож нічого дивного, що пізнання, яке розуміється таким чином, пов’язане з життям. Суттю Бога є існування, той, який володіє Його пізнанням, просякнутий життям. Повне з’єднання – то дар, який Бог хоче дати воскреслим трупам. Як Він це робить? За посередництвом Духа! І тут знову немає нічого дивного: Той, хто становить єдність з Богом Отцем і Сином, надає тим, до яких посланий, частину Божої істоти; Він пробуджує до життя, сповненого динамізму, енергії, плідности. Дух дає змогу пізнати Господа, увійти з Ним у спільність. Там, де Його немає, немає життя і немає пробудження, а також неможливим є пізнання Бога.
З такої перспективи погляньмо на напівсонних християн, які звели віру і пізнання до книжкового знання чи встановлених ритуалів. А всім нам не вистачає входження в інтимний зв’язок з Богом. Нам може здаватися, що в нас Він вже є, що ми вже пізнали Бога, але це лише самообман. Всевишнього неможливо цілковито осягнути, неможливо встановити з Ним відносин на «достатньому рівні». Завжди можна більше, завжди можна глибше, завжди можна краще. Ти ніколи тут, на землі, не будеш достатньо пробуджений, настільки, щоб не потребувати більше Святого Духа. Ті, які вже не хочуть чути про Бога, мабуть, насправді так і не почали Його пізнавати, ніколи не прийняли Духа, який пробуджує прагнення увійти в інтимність із Всевишнім.
Видіння висохлих кісток, що за Божим наказом обростають жилами, тілом і шкірою, ставить дуже виразний акцент на оживленні, пробудженні, які несе в собі Святий Дух. Наказуючи пророкові промовляти конкретні слова, які водночас є закликом Духа, Бог разом з цим вказує на Того, завдяки якому пророцтво стає дієвим. Неможливо правдиво пророкувати, не маючи в собі Божого Духа.