Лист, який я подаю нижче, було надруковано в одному журналі за лютий 1979 року.
«Якось я чекав, поки мені замінять глушник у машині. Підійшла молоденька мама з п’ятирічним сином і присіла поряд. За три хвилини хлопчик почав вимагати «соцьок», показуючи на автомат із напоями.
«Ні, Марку», – сказала мати. Але Марк добре знав: якщо далі скиглити, то одержиш бажане. Тому Марк настирливо продовжував наступати. Він погрожував вдарити матір. Він упав на підлогу і кричав. Він звинувачував маму в тому, що вона його не любить. Він говорив таке, що дітям не пасує говорити. Це було занадто.
Я повернувся до мами і сказав: «Будь ласка, заради свого сина, будьте строгішою до нього. Колись він подякує за це. Купіть книжку “Наважитися на дисципліну” доктора Джеймса Добсона заради себе та Марка»».
Чи вона купила? Не знаю. А ви купите? Сподіваюся на це. Лист був не підписаний, тому я не міг подякувати автору за таку влучну пораду. Однак я розумію почуття мами, я також бачив маленьких Максів та Марків, бачив, що вони витворяють в аеропортах, ресторанах, сервісних центрах всієї країни. Я не можу спокійно дивитися на те, коли дитина за допомогою погроз добивається бажаного в батьків. Я не є настільки прямолінійним, як автор цього листа, проте одного разу запитав маму чотирирічної злючки Терези, чи часом ім’я доньки не походить від слова «терор». Мати не відповіла нічого.
Через відсутність авторитету батьків у сім’ї деякі діти стають непокірними та навіть нестерпними, особливо в публічних місцях. Можливо, найкраще це твердження проілюструє приклад про десятирічного Роберта – пацієнта мого доброго друга доктора Вільяма Слонекера. Доктор Слонекер та його працівники боялися того дня, коли малий мав прийти на огляд. Дитина буквально атакувала клініку, хапаючи інструменти, файли та слухавку телефону. Пасивна мама могла хіба що збентежено похитати головою.
Одного разу під час огляду доктор Слонекер побачив сильний карієс у зубі Роберта і порадив звернутися до місцевого стоматолога. Але кого удостоїти честю такого прийому? З таким пацієнтом, як Роберт, це могло означати закінчення професійної дружби. Доктор Слонекер зрештою вирішив відіслати малого до старшого стоматолога, який мав свій підхід до дітей. Ця суперечка, подана нижче, є класичним прикладом конфлікту в історії людства.
Роберт прийшов у стоматологічний кабінет готовим до наступу.
«Сідай у крісло, хлопче», – сказав лікар.
«Нізащо», – відповів хлопець.
«Сину, я сказав сісти в крісло і вимагаю цього від тебе», – наполягав стоматолог.
Роберт подивився на свого опонента і висунув погрозу: «Якщо ви примусите мене підкоритися, я скину з себе весь одяг».
Стоматолог відреагував спокійно: «Сину, знімай».
Хлопець швидко скинув сорочку, майку, взуття та шкарпетки і демонстративно підняв голову вгору.
«Добре, сину, – відповів стоматолог, – тепер сідай у крісло».
«Ви хіба не чули, – сичав Роберт, – я сказав вам, що якщо ви примусите мене сісти в крісло, я роздягнуся повністю».
«Сину, роздягайся», – відповів чоловік.
Роберт продовжував знімати штани та трусики і зрештою опинився голим перед стоматологом із його асистентом.
«Тепер, сину, сідай у крісло», – сказав лікар.
Роберт нарешті зробив це і сидів тихенько впродовж усієї процедури лікування. Коли дірки запломбували, йому наказали встати з крісла. «Дайте мій одяг», – попросив хлопець.
«Перепрошую, – заперечив стоматолог, – скажи своїй мамі, що одяг сьогодні залишається в нас. Вона може забрати його завтра».
Можете собі уявити шок матері Роберта, коли відчинилися двері в кімнату для відвідувачів і там стояв її син, голісінький, як при народженні? У кімнаті було багато пацієнтів, проте Роберт із матір’ю пройшли повз них у хол. Потім родичі сіли в ліфт та пішли в паркінг, ігноруючи насмішки перехожих.
Наступного дня мама Роберта приїхала забрати одяг і захотіла поспілкуватися з стоматологом. Але вона не прийшла сваритися. Ось що вона сказала: «Ви не уявляєте, як я вам вдячна за реакцію на вчорашні події. Роберт шантажував мене своїм одягом вже давно. Кожного разу в публічних місцях, наприклад у продуктовому магазині, він починав вимагати щось від мене. І якщо я негайно не купувала бажаного, погрожував роздягнутися. Ви перша людина, лікарю, яка не поступилася, і Роберт змінився».
Безперечно, Роберту, Терезі та Марку, а також тисячам їхніх однолітків потрібна дисципліна. Вони схожі один на одного. Діти, які дозволяють собі керувати загнаними в глухий кут батьками, є найжахливішими створіннями у світі Божому, коли верещать, протестують та лягають на підлогу. Проте гуманістичні теорії сьогодення стверджують: цим дітям потрібна свобода від керування дорослих. Якщо при владі керуються найкращими міркуваннями і навіть Любов’ю, це однаково вважається згубним для дітей.