Ісус – істина
У восьмій заповіді «Декалогу» йдеться про обов’язок правдомовности (Вих. 20:16). Ісус Христос нагадує про нього в розмові з багатим юнаком (Мр. 10:19). А про Себе говорить: «Я – дорога, і правда, і життя» (Ів. 14:6). Навіть учні вороже налаштованих фарисеїв говорили про Нього: «Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво» (Мт. 22:16). Безпосередньо перед страстями і смертю Ісус Христос у розмові з Пилатом промовив: «Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду» (Ів. 18:37). Коли Пилат почув це, то запитав: «Що є правда?». Але не чекав відповіді, бо не вірив у те, що людина може пізнати істину.
Як виглядає правдомовність у нашому житті?
Переможений страх
Малий Джордж Вашингтон, майбутній президент США, вирішив випробувати нову сокиру. Пішов з нею в сад і зі всієї сили почав рубати невисоке фруктове дерево. Сокира була гостра і незабаром дерево лежало на землі. Коли батько побачив, що трапилось, то покликав усіх дітей і гнівно запитав:
– Негайно кажіть, хто це зробив! Винного буде суворо покарано.
Малий Джордж встав і, переборюючи себе, зізнався:
– Тату, це я зробив.
Батько помітив його щирість і відвагу, тому вирішив не карати хлопця.
– Ти спромігся сказати правду, тому я тобі пробачаю. Хлопець, котрий уміє відважно зізнатися в тому, що скоїв, цінніший, ніж фруктове дерево.
Один з хлопців, слухаючи розповідь про Джорджа Вашингтона, сказав: «Я також хотів би говорити правду, та мені це не завжди вдається».
Чому багатьом дітям так важко говорити правду? Чому деякі дівчатка, коли потайки щось беруть, то потім це заперечують? Чому деякі хлопці, коли розіб’ють м’ячем вікно, то відразу втікають або кажуть «це не я»?
Одна з причин полягає в тому, що діти бояться покарання. Іноді бояться, що їх висміють, якщо вони зізнаються в тому, що зробили або сказали якусь дурницю. У дітей немає чесноти мужности, а відваги є менше, ніж боягузтва. Деколи це провина надто суворих батьків. Якщо батьки добрі та уважні, то діти в таких сім’ях рідко говорять неправду.
Дрібні дитячі неправдомовства задля уникнення покарання не належать до тяжких гріхів. Батьки і Господь Бог вибачають це, якщо дитина намагається виправитися.
* * *
У Святому Письмі читаємо: «Кожна людина говорить неправду!» (Пс. 116:2), бо немає людини, котра бодай раз не сказала неправди.
Дівчата розмовляють про неправдомовність. Одна з них каже:
– Я лише тричі в житті сказала неправду.
– А зараз робиш це вчетверте, – відповіла її товаришка.
Дукати для робітника
Багатий купець загубив сакву, де було 100 золотих дукатів. Він оголосив про це і пообіцяв 20 дукатів тому, хто поверне його згубу. Якийсь робітник знайшов сакву на узбіччі дороги в траві й віддав її купцеві. Коли купець помітив, що перед ним стоїть простий, бідний чоловік, то вирішив не віддавати нагороду. Тому підступно звернувся до робітника:
– У сакві ще була дорогоцінна перлина, якщо віддаси її мені, то отримаєш обіцяні 20 дукатів.
Робітник відповів, що в сакві не було жодної перлини. Справа потрапила до суду. Суддя оголосив вирок:
– Немає підстави сумніватися в тому, що в сакві була перлина, як стверджує купець. Також немає підстави сумніватися в чесності робітника. На підставі цього можна зробити такий висновок: знайдена саква не належить купцеві. Робітник може забрати її собі разом зі 100 дукатами.
ОБМОВА
Розмови в кав’ярні
Якось я сиділа в кав’ярні Роял Фестівал Хол, що в Лондоні, разом зі своїм дорослим сином. До кав’ярні увійшли дві вишукані пані «зрілого віку». Вони розмовляли польською. Подивилася на їхні обличчя… і мені зробилося неприємно, навіть не можу пояснити чому. Я дала синові знак, і ми почали розмовляти англійською. Жінки сіли недалеко від нашого столика. Вони говорили, що я, очевидно, дуже багата, якщо можу собі дозволити утримувати «друга», який молодший від мене років на двадцять. Мій син почав нервуватися, тому ми вирішили залишити кав’ярню. Коли ми проходили повз столик, за яким сиділи панюсі, я посміхнулася і чемно сказала польською: «Я старша від мого сина на тридцять, а не на двадцять років. У майбутньому намагайтеся більше звертати увагу на свої слова». Станіслава Роґальська
Якби кожні балакучі й обмовні уста замикати на колодку, то професія механіка була б найбільш прибутковою. Анонім