Дві особи, які вирішують жити разом у справжній любові, повинні на самому початку укласти угоду правди, тобто завжди бути чесними і мужніми щодо себе та іншого в пошуках правди.
Часто така угода є болісною, однак це захоплива пригода. Деколи цю угоду можна скоректувати, але про неї не можна забувати.
Той, хто її порушує, насправді відмовляється від стосунків.
Для того, щоб не проектувати на іншого власні недоліки, вади, негативні сторони, а приймати їх та дискувати про них з іншим так, щоб навчитися розпізнавати їх та інтерпретувати спільними зусиллями, для цього потрібна неабияка мужність.
Двоє учасників проекту любови повинні допомагати одне одному зірвати маску з їхніх фальшивих ідентичностей і неврозів.
Саме таким має бути стиль життя подружньої пари.
Це допоможе нам, звісно, у ненав’язливій формі, завжди пам’ятати про зроблений вибір? Постійність.
Наше життя здійснюється не лише в певну мить, а з плином часу. Не тільки зараз і тепер.
У скрутні моменти мужність, яка розпочала цей шлях, не витримає, якщо її не підтримає постійність. Тобто постійність стає практичною складовою психодуховного розуміння.
Життя, про яке я говорю, складається не з окремих епізодів, що не мають нічого спільного між собою, воно ідентифікується з повільною течією часу на безмежному шляху, впродовж якого в кожному вчинку і в кожній думці закладено геть усе: біль і радість, добро і зло, життя та смерть.
Я не вірю в легку любов, як і в легкі зцілення.
Вони не витримують перевірки часом, бо є лише простими ілюзіями і справляють враження, що вам добре, що ви нарешті віднайшли відповідного партнера, свій ідеал, що живете, як у фільмі, але перше ж серйозне випробування, перші труднощі чи невдачі покажуть, якою мірою все було фіктивним.
Лише постійність може допомогти вам пройти всі життєві випробування і лише вона спроможна втримати вас на шляху правильних стосунків з іншим, фактично унеможливлюючи будь-яку зраду. Сьогодні вірність здається пустельним місцем, де ніхто не живе. Але чому ж тоді стаються зради? Причини необхідно шукати у фізичному статевому задоволенні, які партнер нібито не може забезпечити, або ж у ніжності, турботі та теплі, якого нібито бракує. Дехто зраджує, щоб спробувати заборонений плід, інші кажуть, що закохалися в іншу особу, плутаючи любов і закоханість. Дехто зважується на зраду, щоб помститися партнеру або ж через нудьгу. Багато хто йде на повідку конформізму: так роблять усі. І, нарешті, є особи, які стверджують, що роблять це для… зміцнення подружжя!
Я міг би продовжувати, але гадаю, що переліченого цілком достатньо, аби зрозуміти, що спільним знаменником усіх цих причин є простий брак самопізнання. Той, хто зраджує, шукає поза подружжям постаті, тіла, обличчя, відчуття і ситуації, які б зникли при першій спробі очистити свій внутрішній світ власних бажань, потреб і неврозів.
Узгодженість і цілісність
Розпочати справжні любовні взаємини з іншим означає любити активно, а не пасивно.
Коли двоє осіб одружуються, коли вони розпочинають спільний шлях до пізнання, до зниження рівня особистого неврозу, тоді стають частиною проекту сенсу і значення.
Саме цей вимір надає, з одного боку, повсякденним подіям динамізму та життя, а з другого – систематизує, структурує, визначає сенс і важливість повсякденних речей.
Узгодженість означає вірність принесеній обіцянці, спільній подорожі та задуму, до якого ви долучилися. Життя довге, дні минають тихо й одного ранку ви усвідомлюєте, що вийшли за межі початкового задуму. Це зумовлено тим, що було втрачено відповідність. А закоханість взагалі не потребує, щоб щось було узгодженим, адже це потрібно лише для тривалих життєвих подорожей, довгих відстаней і духовно живих осіб. Узгодженість завжди протягає вам нитку, завдяки якій ви ніколи не зможете заблукати в лабіринті життя.
Саме узгодженість допомагає вам у справжніх любовних взаєминах зберігати активну позицію в житті, а не прогинатися під його тягарем.
У подружніх стосунках узгодженість щодня повинна протистояти різноманітним алібі, виправданням, проекціям і посередності, але тільки вона може допомогти в скрутні хвилини, у моменти страху чи плутанини. Узгодженість передусім є особистою та індивідуальною, а вже згодом вона стає спільною, подружньою.
Узгодженість та цілісність співвідносяться між собою так, як співвідноситься із дисципліною. Узгодженість є інструментом і оперативним засобом збереження цілісности в дійсності, у динаміці внутрішнього життя, у повсякденні років, що минають одне за одним на фоні прогресуючого занепаду нашого тіла.
Цілісність є єдиним розумним засобом, завдяки якому можна перемогти смерть.
Я вже наголошував, що людська особа, яка живе, повинна стати перед лицем смерти, повинна віднайти мужність померти. Можливо, їй доведеться померти не один раз. Але ця смерть не означає залишатися всередині смерти, а подолати її, адже це питання цілісности.
Не можна сказати, що всі відроджуються після духовної смерти, що всі спроможні прийняти психодуховну смерть, самотність, страждання та біль, свою обмеженість, відкинутість і неврози. Це питання внутрішньої цілісности.
* *
У справжніх любовних взаєминах не можна допускати зайвих витрат енергії на марні жести, на речі, зумовлені конформізмом, модою, потребами чи патетичним сентименталізмом. Саме повноцінне розуміння іншого і дійсности дозволяє нам збагатитися після того, як ми поділимося чимось з іншим.
Це єдиний можливий спосіб автентичного спілкування з дійсністю, яке забезпечить нам краще пізнання себе та іншого.
У любові моя людина обирає іншого за товариша в подорожі до вищих щаблів психодуховного розуміння.
У таких стосунках любов не обмежується ласкою, романтичним вечором, фізичним аспектом, оскільки вона глибоко переживає дійсність, входячи в неї, проходячи через неї і повертаючись збагаченою, більш життєдайною, що дозволить стати перед лицем нових і старих речей, відомих і невідомих доріг, і таким чином ви залишатиметеся в постійному потоці, безмежному вирі вашої унікальности та неповторности, які трансцендентують у божественне, де перестають існувати категорії часу, простору, реальности чи нереальности, оскільки на перше місце виходить істотність буття.
Істотність у своєму найвищому прояві не потребує слів. У справжній істотній любові один погляд сильніший за тисячу слів. У справжній любові присутности іншого достатньо для того, щоб наповнити вас.
Досягнути найвищого рівня істотности означає дозволити тиші запанувати всередині вас, означає спромогтися зникнути в стосунках, щоб стати іншим. Це відбувається не через ідентифікацію, підпорядкування, а завдяки прибуттю до одвічного джерела і такого рівня зрілости – де не існують комплекси, відчуття неповноцінности, неврози, – що фізична присутність та власний образ вже не мають жодного значення, поступаючись місцем життєдайній силі.
Пустота наповнюється любов’ю та розумінням.
Двоє стають одним гармонійним цілим по відношенню одне до одного та цілого всесвіту.
Вони самі стали новим всесвітом.