А тепер я хотіла б навести слова терапевтів Вінфріда Гана[1] й Уте Горн[2], яких я дуже ціную, про те, як слід налагоджувати з дітьми стосунки.
Вінфрід Ган:
«Ті моменти, коли дитина відкривається нам, є особливо цінні. Можливо, вона вже давно хотіла розказати нам щось важливе, але їй здавалося, що ми дуже зайняті й немовби відсутні. Але якось наш підліток усе ж, переламавши себе, ставить нам важке запитання… Чи ви були готові до цього? Ставлячи це запитання, дитина виявляє до нас довіру. Ваша дочка може раптом запитати: “Мамо, а як мені дізнатися, чи мій хлопець є тим, з ким варто прожити ціле життя?” Чимало вечірніх розмов починалося в нас саме з таких невинних запитань, а закінчувалося пізно вночі за капучино й тістечками. Ми розмовляли з дітьми про їхні мрії та можливості їх реалізації.
Підліткам потрібні дорослі, які присвячують їм свій час. Якщо тієї миті, коли виникне важливе запитання, попри щире бажання, ви не може змінити своїх планів і приділити своїй дитині хоча б трохи часу, принаймні домовтеся з нею про розмову на цю тему. Запросіть її в піцерію чи кав’ярню. Вона, без сумніву, охоче прийме ваше запрошення, а крім того, зробить висновок, що ви цінуєте її товариство. До того ж, якщо зустрінетеся з дитиною в такому місці, вам гарантовано ніхто не заважатиме. Перевагою наперед домовленої зустрічі є також можливість підготуватися до неї».
ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ МАТИ?
Як ми, матері, можемо вибудовувати стосунки із сином трохи по-іншому, ніж із донькою?
Уте Горн:
«Навчи свого сина серйозно трактувати свої почуття
Хлопці дуже вразливі. Коли ще маленькі, зазвичай часто плачуть. Але вже тоді вони починають учитися, що ліпше не виявляти своїх почуттів. Достатньо поспостерігати за тим, як у групі хлопців ставляться до товариша, який упав і розплакався. Почуємо: “Нюня, мамин синок! Плакса!”. Хоча це вони ще делікатно називають його. Батьки часто кажуть своєму синові: “Візьми себе в руки! Не будь бабою! Що інші подумають про тебе?!” А потім ми дивуємося, що чоловіки не плачуть, не вміють розповідати про свої почуття і їм важко порозумітися зі своєю дружиною та дітьми.
Покажи синові, як шанувати жінок
Чи ти, мати, усвідомлюєш, що ти – перша жінка в житті твого сина, яку він любить? Від того, як син ставитиметься до тебе, залежатиме і його ставлення до інших жінок.
Одного разу після того, як мій син отримав права на керування автомобілем, ми мали разом поїхати до школи. Перш ніж сісти в машину, я запитала його, чи він знає, як чоловікові слід поводитися в присутності жінки. А потім пояснила йому, що чоловік має відчинити дверцята, почекати, поки жінка сяде, й зачинити їх і аж тоді сісти самому. Син подякував мені за пораду, а коли ми зупинилися, вибіг з автомобіля й відчинив мені дверцята! Розкажи своєму синові, що дарує жінці радість. Навчи його читати поміж рядків.
Налагодження стосунків з особами протилежної статі, сердечні проблеми – це, ймовірно, та сфера, в якій ти, як мати, можеш допомогти йому. Потрактуй його серйозно. Запитай про почуття. Розкажи йому якусь історію з власного життя. Пам’ятай, що про цю розмову не слід нікому розповідати. В іншому разі втратиш його довіру й він більше ніколи нічого тобі не скаже. Постарайся добре його зрозуміти – так, щоб син міг ствердити: “Мама знає, про що йдеться”. Можеш сказати своєму синові: “Знаю, що кожен з твоїх товаришів хоче бути першим, найшвидшим і найліпшим. Це притаманно хлопцям. Але я хотіла б, аби ти знав, що не мусиш конкурувати з ними у сфері сексуальности для того, щоб потім хвалитися, що став першим хлопцем у класі, який переспав з дівчиною”.
Виявляй синові повагу й захоплюйся ним як чоловіком
Використовуй кожну нагоду, щоб порозмовляти зі своїм сином: коли він повертається зі школи, коли підвозиш його до знайомих і забираєш після шкільної мандрівки. У такі моменти можеш посіяти в його голові чимало добрих думок. Деколи бракує часу й слів. Тоді просто напиши листа. Або також приліпи на дверях ванної кімнати карточки з написаними сентенціями та словами життєвої мудрости. Це дивовижно, який вплив мають на нас слова, які постійно читаємо.
Підтримуй свого сина як чоловіка. Скажи йому: “Тата нема вдома, тож заміни його, будь ласка, і спробуй відремонтувати кран”. Захоплюйся ним і хвали його. Жінки прагнуть чоловіків, на яких могли б опертися, таких, що твердо стоять на землі. Не змушуй свого сина постійно почуватися залежним від тебе. Чи він уже навчився самостійно дбати про свої справи? Чи, крім здобування освіти й технічних навичок, уміє готувати, прати, попрасувати собі сорочку?
Вияви повагу до доньчиної жіночости
Великою мірою від тебе, матері, також залежить, як твоя донька трактуватиме свою жіночість. Підготуй її до появи першої менструації, а також попроси дати тобі знати, коли це станеться.
Чи ви разом тішитиметеся тим днем, коли у твоєї доньки з’являться перші ознаки того, що вона вже може бути матір’ю, чи радше стримано сприймете цю подію? Уже задовго до цього дня я сказала своїй дочці, що святкуватимемо її першу менструацію. А коли це нарешті трапилося, ми пішли до міста, щоб купити їй подарунок. Тобі теж раджу повести того дня свою доньку на морозиво або до якоїсь крамниці та дозволити їй там щось собі вибрати: нову блузку, сережки чи парфуми. Святкуйте разом той факт, що вона стала жінкою.
Безперечно, ваші розмови тоді будуть точитися навколо теми дружби, любови й сексуальности. Дочка засипатиме тебе запитаннями: “Чому ти закохалася в тата?”, “Що тебе в ньому приваблювало?”, “А як він тобі освідчився?”, “Як розпізнати справжнє кохання?” Доньки люблять розповіді про своїх батьків і можуть слухати їх годинами.
Якщо твоя дочка пережила любовне розчарування, ти, як мати, маєш шанс надати її стражданню виняткового значення. Розмова з нею та запитання, які поставиш, допоможуть їй упорядкувати думки й почуття та повернути їх у звичне русло.
Щоб налагодити зі своєю донькою добрі стосунки, треба провести з нею чимало часу, багато про що поговорити. Як мати, зроби перший крок. Однак якщо відразу зблизитися не вдасться, не падай духом – пробуй далі».
(В. Ган, У. Горн, «Як розмовляти з підлітком про сексуальність», «Наші інспірації», № 69, весна 2012)
Шануючи те, ким є наша дитина, і з повагою ставлячись до того, що вона переживає, ми водночас вчимо її поважати інших. Без огляду на те, ким є інші люди та якою мірою відрізняються від нас, вони гідні поваги. Разом з чоловіком ми старалися ніколи не говорити погано про інших людей у присутності дітей. А якщо таке все ж траплялося, ми просили їх пробачити нам і пояснювали, чому цього не слід робити. Ми старалися так співпрацювати з дітьми, аби те, що вони бачать, у чому беруть участь, не зробило їх людьми, байдужими до ближнього та його кривди.
[1] Вінфрід Ган – німецький лікар, пастор і педагог. Керує осередком позаклінічної психіятричної опіки «DE’IGNIS» в Енґельсвайсі (Німеччина). – Прим. пер.
[2] Уте Горн (нар. 1954) – лікар, авторка численних книжок і відомий лектор. Разом з родиною живе в німецькому місті Крефельд, має семеро дітей. – Прим. пер.