ПРИТЧІ ІСУСА: 5, 6

5

Луки 16:19-31

Наступну притчу Ісус сказав для фарисеїв, які дуже любили гроші і багатство. У ній Господь показує, що за стандартами Божого Царства багатство нічого не варте, і вічне майбуття людини будуть визначати лише любов до Бога та її вчинки.

«Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися крихтами, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий помер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Помер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, наді мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!… Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть звідси до вас, ані не переходять звідти до нас. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх! А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!»

6

Луки 18:1-14, 19:12-27

Ісус сказав притчу про те, що ми повинні завжди молитися і не втрачати надії. «У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?»

До тих, хто вважають себе праведними і принижують інших, Ісус сказав таку притчу.

«Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, – один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!… Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, – буде понижений, хто ж понижається, – той піднесеться».

Ісус сказав ще таку притчу: «Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, – володій десятьма містами. І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п’ять мін принесла. Він же сказав і тому: Будь і ти над п’ятьма містами. І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я – жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, – і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. І відказали йому: Пане, – він десять мін має. Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіть сюди, – і на очах моїх їх повбивайте».

Діти, а які ви маєте здібності й таланти, і як ви їх використовуєте для Господа? Можливо, хтось із вас співає – заспівайте в церкві пісню прославлення для Ісуса; хто з вас добре розповідає вірші – вивчіть і розказуйте їх у церкві. Всі з вас мають друзів, тож ви можете запросити їх до себе додому і разом почитати ці історії, в яких вони зможуть познайомитися з Ісусом. Господь кожному з вас дав свій чудовий талант – використовуйте його для Божої слави!

Попередній запис

ПРИТЧІ ІСУСА: 3, 4

Наступний запис

ПРИТЧІ ІСУСА: 7, 8