Текст для проповіді: “Бог промовив усі наступні слова, наголошуючи: Я – ГОСПОДЬ, твій Бог, Який вивів тебе з єгипетського краю, з дому неволі. У тебе не буде інших богів, крім Мене. Не робитимеш собі жодного ідола ні будь-якої подоби того, що на небі вгорі, чи на землі внизу, чи у водах під землею. Не поклонятимешся їм і не служитимеш їм. Адже Я – ГОСПОДЬ, твій Бог, – Бог ревнивий, Який карає за гріхи батьків дітей до третього й четвертого поколінь, – тих, хто ненавидить Мене, і Який чинить милосердя до тисячного покоління тим, хто любить Мене і дотримується Моїх Заповідей. Не вживатимеш імені ГОСПОДА, Бога твого, надаремно. Адже ГОСПОДЬ не вважатиме безкарним того, хто вживає Його ім’я надаремно. Пам’ятай день суботній, щоб його святити. Шість днів працюватимеш і робитимеш усі свої діла, а сьомий день – субота ГОСПОДУ, Богові твоєму. Не робитимеш жодної праці ні ти, ні твій син, ні твоя дочка, ні твій раб, ні твоя невільниця, ні твій віл, ні твій осел, ні інша твоя худоба, ні твій приходець, який живе у твоєму домі. Адже за шість днів ГОСПОДЬ створив небо, землю, море і все, що в них, а сьомого дня Він відпочив. Тому ГОСПОДЬ поблагословив день суботній і освятив його. Шануй свого батька і свою матір, щоб довголітнім був ти на землі, яку ГОСПОДЬ, твій Бог, дає тобі. Не вбиватимеш. Не чинитимеш перелюбу. Не крастимеш. Не даватимеш неправдивого свідчення щодо свого ближнього. Не жадатимеш дому свого ближнього, не жадатимеш дружини свого ближнього, ні його раба, ні його невільниці, ні його вола, ні його осла, ні будь-чого, що є у твого ближнього” (Вихід 20:1-17).
Малий Катехизис доктора Мартіна Лютера, який є одним з основних віросповідних документів нашої Церкви, розпочинається з десяти заповідей, а також питань і відповідей до них. Такий формат Катехизису Лютер обирає спеціально, вибудовуючи в такий спосіб певну теологічну послідовність. Спочатку Закон, потім Євангеліє, а далі питання, які стосуються життя в християнській спільноті. Завдання Десяти заповідей у Катехизисі – допомогти людині усвідомити свою гріховність, а відповідно, і власну потребу в Спасителі. Поділ, який ми, напевно, знаємо з конфірмаційних курсів, на Закон і Євангеліє, є характерним саме для лютеранської традиції. Він допомагає людині, що знайомиться з цією теологічною концепцією, більш детально зрозуміти зміст ідеї спасіння по благодаті через віру.
В своєму поясненні до Катехизису Мартін Лютер пропонує нам певний ключ до розуміння чи навіть виконання заповідей. Тим ключем є віра в Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа.
Що ж це означає?
Читаючи заповіді, ми бачимо перелік певних правил. Одна їх частина безпосередньо пов’язана з релігійною практикою, а друга є ширшою і стосується людських взаємовідносин. Погодитися з корисністю тієї другої частини може навіть людина, яка вважає себе атеїстом чи послідовником іншої релігії. “Шануй свого батька і свою матір,… Не вбиватимеш. Не чинитимеш перелюбу. Не крастимеш. Не даватимеш неправдивого свідчення… Не жадатимеш … будь-чого, що є у твого ближнього” – ці слова можуть бути важливими для багатьох людей. Так само й заповідь про святкування суботи може стати цілком прийнятною, якщо її пояснювати як важливість вихідного дня. Проблема полягає в тому, що заповіді не можна обирати за власним бажанням. Вони є нероздільними та пов’язані між собою. Перша і друга частина Декалогу пов’язані між собою, що ми, наприклад, можемо побачити в заповідях любові: “Любитимеш Господа … Любитимеш свого ближнього, як самого себе!” (Марка 12:30-31)
В євангельському розумінні неможливо любити свого ближнього в такий спосіб, щоб виконувалася Божа заповідь, поки ти сам не пізнав Божу любов та не відповів на неї. Неможливо також любити Бога та водночас ненавидіти чи ігнорувати свого ближнього. Адже любов, про яку говорить Писання, є більш практикою ніж теорією. Про це ми вже чули в сьогоднішньому гаслі: “Ми маємо від Нього цю заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і свого брата” (1-е Івана 4:21).
Прочитавши чи, можливо, навіть вивчивши Божі заповіді напам’ять, людина ще не стає християнином. Хоча звичайно це досить корисна практика. До прикладу Мартін Лютер практикував повторення заповідей щоденно перед молитвою.
Читаючи заповіді, ми, насамперед бачимо короткий список правил, які можуть нам подобатися. Вони стають чимось більшим тільки тоді, коли Святий Дух змінює наше серце. Тоді ми більше заглиблюємося в них і пізнаємо свій власний духовний стан гріховності. Для сучасної ж людини, яка шукає, насамперед речей, які приносять задоволення, така пропозиція, швидше за все, не буде привабливою. Роздуми про власні гріхи, людську слабкість та обмеженість не дуже приємні, але незважаючи на це, вони необхідні. Необхідні для того, щоб прийняти реальний стан речей і розпочати пошук спасіння. Саме тоді приходить віра, про яку так багато писали апостол Павло та Мартін Лютер. Доходячи до розуміння своєї гріховності, ми приходимо також до розуміння власної потреби в Спасителі. Саме Бог через Свою неймовірну благодать дарує нам віру, яка змінює наше світосприйняття, наш спосіб мислення.
Віра є тим ключем, який допомагає зрозуміти, прийняти та виконувати заповіді. Без віри їх виконання є неможливим. Віра є також тим, що мотивує нас. Адже духовні відносини з Богом – це не сліпа покора, а стосунки, сповнені поваги та любові.
Чи християнин може досягти стану, коли у всьому буде дотримуватися Божих настанов? Звичайно, ні. Духовна освяченість не виключає впливу власної гріховної природи. Водночас, і виправдання власної духовної пасивності, які іноді можна чути від людей – “усі ми грішники”, є неприпустимим. Треба просто пам’ятати про нашу людську обмеженість та потребу в Спасителі – Ісусі Христі.
Десять заповідей, які ми сьогодні ще раз почули, є нашим дороговказом. Над кожною з них ми можемо довго і глибоко розмірковувати. Але як християни, ми покликані також зробити їх частиною нашого життя. Втілювати їх через віру в щоденних справах, черпаючи при цьому з Божої допомоги та підтримки. Бо тільки через Ісуса Христа ми стали учасниками Божого спасіння, і тільки при підтримці Святого Духа ми стаємо виконавцями Божих заповідей і людьми надії. Нехай же Господь благословить всіх нас у слідуванні за Ним і виконанні Його заповідей.
Єпископ Павло Шварц, 08.10.2023