Текст для проповіді: “Коли ж Бог побачив їхні вчинки, а також те, що вони звернули зі своєї злочинної дороги, то Бог змилосердився над ними і скасував те лихо, що мав учинити, – і не допустив його. Йоні це дуже не сподобалось, він обурився і розлютився. Він заволав до ГОСПОДА, говорячи: О, ГОСПОДИ, хіба ж я не говорив про це, ще коли був у своїй країні? Тому я спочатку і втікав до Таршішу, оскільки я знав, що Ти є милосердним і добрим Богом, довготерпеливим і дуже милостивим, – Ти співчуваєш, коли бачиш нещастя! Тепер же, ГОСПОДИ, благаю, забери моє життя у мене, адже краще мені померти, аніж далі жити! А ГОСПОДЬ промовив: Хіба в тебе є підстави для такої злості? Тож Йона вийшов з міста, зі східного боку міста влаштував собі курінь і сів у його тіні, – він все ж хотів побачити, що станеться з містом. Щоб звільнити Йону від роздратування, Господь Бог виростив рициновий кущ, який виріс над головою Йони і давав тінь. Йона дуже зрадів появі цієї рослини. Але наступного ранку Бог звелів хробакові підточити рицинову рослину, й вона засохла. Сталося так, що коли зійшло сонце, Бог послав гарячий східний вітер. Сонце так припекло голову Йони, що він занеміг, і просив собі смерті, говорячи: Краще вже мені померти, ніж так жити! Тоді Бог промовив до Йони: Невже тобі так прикро через рослину? Він же відповів: Так, я дуже засмучений, – аж до смерті! Тоді ГОСПОДЬ сказав: Ти жалкуєш за рослиною, над якою ти не трудився і не вирощував. Вона сама в одну ніч виросла, й в одну ніч загинула. Тож хіба Я міг не змилуватись над цілим великим містом, Ніневією, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити своєї правиці від своєї лівиці, й чимало худоби?” (Йони 3:10; 4:1-11)
“Іноді Бог закликає нас робити те, чого ми не хочемо! Змиріться з цим!” Це були слова, сказані одним із викладачів в семінарії багато років тому, і я запам’ятав їх назавжди. Так, Бог закликає нас робити справи, які не завжди є простими. Бог покликав Аврама залишити свій дім і піти в далекий невідомий край. Господь покликав Мойсея піти до фараона, одного з наймогутніших людей на землі, і вимагати, щоб він відпустив євреїв!
Божий заклик лунає і сьогодні. Бог закликає кожного з нас любити ближнього, як самого себе. Але іноді мої ближні роблять дурниці, вони помиляються, вони засмучують мене – їх важко любити. Ще важчим є заклик Христа любити ворогів і молитися за тих, хто нас переслідує. Ісус не каже, що ми повинні погоджуватися з нашим ворогом або, що вони нам мають подобатися. Він не каже, що погано відчувати гнів через їхні дії і закликати їх зупинитися та бажати відновлення справедливості. Але те, що говорить Ісус, все одно є радикальним. Коли Ісус каже: “Любить ворогів своїх” (Луки 6:35), Він використовує грецьке слово “агапе”, яке є найглибшою формою любові, коли хтось добровільно віддає своє життя за іншого. Таке неможливо уявити, коли ми бачимо, яке зло чинять наші вороги щодня. Якщо бути чесними самим з собою, то багато хто з нас відчуває, що ми вже ніколи не зможемо пробачити своїм ворогам те, що вони зробили, не кажучи вже про те, щоб любити їх.
Такі самі почуття ми бачимо в книзі Йони. З того самого моменту, як Бог покликав Йону піти до Ніневії, щоб звістити їм про Божий осуд за їхні гріхи, він поставився до цього негативно. Він не захотів цього робити. Він настільки був проти цієї ідеї, що сідає на корабель і пливе зовсім в іншому напрямку. Чому Йона так відреагував? Тому, що Ніневія була ворогом ізраїльського народу. Ніневія була столицею Ассирії, імперії, відомої своєю жорстокістю, яка чинила незліченні звірства. Коли в дитинстві я читав цю історію, я ніяк не міг зрозуміти вчинку Йони. Я завжди вважав, що спроба Йони втекти від Бога була цілковитим безглуздям, але тепер, ставши дорослим, я розумію Йону. Йона не хотів, щоб Боже слово дійшло до жителів Ніневії – вони були його ворогами. Він не хотів, щоб вони покаялися, він не хотів, щоб вони знайшли милосердя та прощення.
Йона розповідає нам про мотиви своєї втечі “О, ГОСПОДИ, хіба ж я не говорив про це, ще коли був у своїй країні? Тому я спочатку і втікав до Таршішу, оскільки я знав, що Ти є милосердним і добрим Богом, довготерпеливим і дуже милостивим, – Ти співчуваєш, коли бачиш нещастя!”
Хіба не дивно почути таке звинувачення проти Бога? Господи, я знав, що Ти милостивий і милосердний, повільний на гнів і багатий на милосердя. Чи можете ви уявити, що на когось гніваються через те, що той занадто добрий і співчутливий? Так, саме гнів Йони змусив його відправитися в інший бік, але Господь послав шторм, і хвилі бились об його корабель. Та коли моряки скинули Йону з човна, Господь у Своїй милості послав рибу, яка проковтнула Йону і виплюнула його на сушу.
Але коли Йона нарешті прибуває до Ніневії, виникає відчуття, що все це йому не до серця. Він все ще не хоче виконувати завдання. Бо коли він дістався до Ніневії, він проповідує їм такими словами: “Через сорок днів Ніневія буде зруйнована!” (Йони 3:4). І це все. На івриті це речення складається лише з п’яти слів. Мабуть, найкоротша проповідь, яку коли-небудь виголошували! І все ж, який результат проповіді Йони? Слова Йони дійшли до царя. Цар покаявся і закликав до посту все місто, навіть тварин, і просив людей кликати до Бога і відвернутися від своїх злих справ і насильства.
Все це через проповіді з п’яти слів. Книга Йони показує нам силу Божої благодаті. Божу благодать не зупинити. Йона намагався втекти, але Господь подбав, щоб Його слово дійшло до Ніневії. Йона майже не розмовляв з людьми, але Бог привів усе місто до покаяння. Хоч як це не розгнівало Йону, Господа зупинити неможливо, Його слово благодаті та милосердя прийшло до народу Ніневії. Ми бачимо, що справжня сила не в Йоні, а в Слові, яке ніс Йона. В нього не було мотивації бути пророком, але навіть через нього Боже слово змінило життя тих, хто його почув. Слово має силу.
У 12-му розділі Євангелія від Матвія Ісус каже релігійним лідерам, що серед них є Той, хто більший, ніж Йона! Релігійні лідери просили ознаки, та Ісус сказав, що дасть їм ознаку Йони: так само як Йона три дні перебував у череві риби, Син Людський буде три дні в серці землі.
Йона був пророком, він говорив Боже слово жителям Ніневії, але Ісус є самим Словом. Він є Словом, яке стало тілом. Подібно до того, як Йона закликав жителів Ніневії покаятися, Ісус закликає покаятись кожного з нас.
Яка ж це гірка іронія, що навіть такий злий народ, як ассирійці, розкаявся і повірив, почувши його проповідь, а Божий обраний народ, який почув Ісуса, Божого Сина, відкинув і розіп’яв Його.
Яка гірка іронія в тому, що книга пророка Йони закінчується тим, що Ніневія приходить до покаяння й спасається, а Божий пророк – пригнічений і хоче померти. Йона, замість того, щоб бути щасливим, сидить під рослиною і гнівається. Бог посилає хробака, який її з’їдає, і Йона гнівається ще дужче, а потім історія раптово закінчується тим, що Бог ставить Йоні запитання: “Ти жалкуєш за рослиною, над якою ти не трудився і не вирощував. Вона сама в одну ніч виросла, й в одну ніч загинула. Тож хіба Я міг не змилуватись над цілим великим містом, Ніневією, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити своєї правиці від своєї лівиці, й чимало худоби?”
На цьому книга закінчується. Як Йона відповів на запитання Бога? Чи засвоїв він урок? Чи заспокоївся і пробачив свого ворога? Ми не знаємо відповіді. Автор не дарма залишив питання відкритим. Книги Йони та Наума – єдині книги Біблії, які закінчуються питанням.
Ця історія не лише про Йону, але вона про мене і про вас. Чи ми покаємось і повіримо, як Ніневія? Чи наші серця сповняться гнівом, як у Йони? Можливо, сьогодні у вашому серці палає гнів проти когось, як у Йони на ніневітян. Можливо, ви думаєте, що це справедливий гнів. “Але пасторе, ви не розумієте, ця людина дійсно на це заслуговує!” Можливо й так. Я думаю, що всі ми знаємо людей у своєму житті, які вчинили нам зло. Можливо, хтось вдарив вас, зробив вам боляче, покинув вас, обікрав. Сьогодні ми маємо ворога, що заслуговує на наш гнів: він підриває дамби, запускає ракети та дрони, викрадає дітей, грабує, руйнує, ґвалтує та катує. Кожного дня гнів по відношенню до Росії наповнює наше серце. Ми не можемо нічого з собою вдіяти. Але будьте обережні, не дозволяйте цьому гніву в серці пошкодити наші стосунки з Богом, як трапилось з Йоною через його гнів.
Через свій гнів Йона не хотів слухати Бога. Гнів у вашому серці, хто б не зробив вам зло, не шкодить їм, але він шкодить вам. І ви не хочете відпустити його. Ви хочете триматися за нього. Можливо, ваш гнів направлений не лише на іншу людину, але, можливо, ви гніваєтесь, власне, на Бога? Йона гнівався на Бога. Він думав: “Боже, як Ти міг пробачити цим потворам?”
Можливо, є щось, через що ви сердитеся на Бога. “Господи, як Ти міг дозволити, щоб це сталося в моєму житті? Як Ти міг дозволити, щоб це сталося з моєю країною? Боже, як Ти міг дозволити, щоб я втратив кохану людину? Де Ти був, Боже? Чому Ти нас не захистив? Чому Ти не захистив дорогу мені людину?” Цей гнів у вашому серці завдає вам болю. Цей гнів заважає вам пізнати Божу любов. Це заважає вам знати, що Бог не ваш ворог, а ваш рятівник.
Життя завдає болю і щодня трапляються жахливі речі. Коли вони трапляються з нами, важко побачити Божу любов. Можливо, ми відчуваємо, що Бог просто забув про нас. Але Він не забув. Бог зробив щось зі злом у цьому світі. Злом, яке люди принесли на цю землю, через те, що відкинули Бога, не слухали Його, не любили інших: ми завдаємо болю, крадемо, вбиваємо один одного. Бог побачив наше зло і наші страждання, але, як і у випадку з Ніневією, Бог змилосердився та послав Того, Хто може це виправити. Бог віддав Свого єдиного Сина померти за наші гріхи, і тим самим перемогти гріх і зло раз та назавжди. Ісус Христос постраждав на Хресті, Він віддав Своє життя за нас. Чи визнаєте ви свої гріхи, подібно до мешканців Ніневії, що чинили зло, чи покаєтеся і повірите?
Історія про Йону показує переможну силу Божої благодаті. Якщо Ніневію можна врятувати, то так само й будь-кого з нас. Якщо Бог може змінити серце найжорстокішого народу землі, тоді Він точно здатен змінити будь-кого. Це може бути великою втіхою для нас, грішників, оскільки ми усвідомлюємо, що Бог може нас пробачити. Але це також може засмутити нас.
Подібно до Йони, ми хочемо, щоб Бог був милосердним і добрим до нас, але не до наших ворогів. Але це не те, як діє Бог. Святе Письмо каже, що всі згрішили і були позбавлені Божої Слави. Ми всі грішники, ми всі були ворогами Бога, але Ісус – Слово, прийшов, щоб спасти нас. Той, хто сказав любити своїх ворогів і молитися за тих, хто нас переслідує, вчинив це Сам. Коли ми були грішниками, ворогами Бога, Христос помер за нас. Ісус молився за тих, хто підняв Його на Хрест, хто кричав “Розіпни Його!” (Марка 15:13). Ісус сказав: “Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!” (Луки 23:34). Так само Бог прощає тебе, Бог піклується про вас і любить вас. Навіть якщо ви зіткнулися з великим ворогом, Бог не забув про вас.
Знайте, що Бог більший за вашого ворога. Якщо Бог міг змінити Ніневію за допомогою п’яти слів, Він і сьогодні в змозі змінити нашого ворога. Ми можемо молитися, щоб Бог змінив серця російського народу і повернув їх проти цієї війни, щоб вони розкаялися в цьому злі. Ми можемо молитися, щоб вони прислухалися до Євангелія, знайшли прощення, як апостол Павло, який колись переслідував послідовників Ісуса.
Ісус сказав: “Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас. Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки” (Луки 6:27-29). Здається, що ці заповіді неможливо виконати. Як Ісус може очікувати від нас такого життя?
І все ж, саме так жив Ісус. Вони били Його по щоках, били батогом по спині, а Він не мстився, але молився за них. Ісус дозволив їм взяти і роздерти Його одяг, щоб одного дня вони могли бути зодягнені в Його праведність. Ісус помер, щоб ми могли жити. Він віддав Своє життя за Божих ворогів, щоб тепер ми могли називатися друзями Божими. Отже, коли нас просять так само любити наших ворогів, ми знаходимо втіху в усвідомленні того, що цю неможливу заповідь уже виконано у Христі. Тепер, вже у Христі, ми також можемо любити своїх ворогів, роблячи добро навіть тим, хто проти нас. Як і в книзі Йони, на завершення залишимо питання: хіба ми не повинні пожаліти наших ворогів і помолитися про їхнє покаяння? Важке запитання. Як ми відповімо?
Пастор Скотт Янт, 18.06.2023