ПІД ЯРМОМ ФИЛИСТИМЛЯН – Частина 3

Турки прокинулися і почали стрімголов тікати, бо гадали, що їх оточила армія генерала Алленбі. Усіх їх вбили або взяли в полон.

Так через тисячоліття британський відділ успішно повторив тактику Саула і Йонатана”, – завершує свою розповідь майор Джілберт.

Успіхи Саула додають Ізраїлю мужности. Жах загарбницького панування хоча й зник, однак це лише короткий перепочинок. Навесні наступного року филистимляни готують контрудар. Наприкінці зимового сезону дощів вони збирають свої війська знову в Афеку (див. 1 Самуїла 29:1). Одначе цього разу вони діють инакше. Вони відмовляються від вторгнення в гори, де Ізраїль надто добре знає місцевість. Филистимлянські князі вирушають на північ, через приморській райони, у долину Єзреел (див. 1 Самуїла 29:11), місце, де відбулася битва Девори “в Таанах при воді Меґідда ”, і далі на схід, майже до берегів Йордану.

Таборував в Аїні, що в Їзреелі” (1 Самуїла 29:1) – це джерело Харод біля підніжжя гори Гільбоа – цар Саул та його ополчення відважуються на сутичку на рівнині! Це призводить до катастрофи. Вже при першому наступі ополчення розсіюється, втікачів розбивають і переслідують. Після того, як убито його синів, Саул теж заподіює собі смерть.

Це повний тріюмф филистимлян. Вони захоплюють увесь Ізраїль – центральні території, Галілею та східне Зайордання (див. 1 Самуїла 31:7). Труп Саула та його синів виставили на міському мурі в Бет-Шані, недалеко від місця битви, його зброю склали “в домі Астарти”, богині родючости (див. 1 Самуїла 31:10). Здається, відбила остання година Ізраїля, і його буде віддано на знищення. Зведене з такою надією перше царство закінчилося так жахливо. Вільний народ скочується до рабства, а його “Обіцяна Земля” опиняється в руках чужинців.

* * *

Заступи звільнили з темних, похмурих руїн німих свідків того доленосного часу. Над зруйнованим і розбитим камінням мурів, в яких сповнилися доля і трагедія Ізраїля, віє вітер. Ці руїни бачили Саула в найщасливіших його годинах, як молодого царя, та його ганебний кінець.

П’ять кілометрів на північ від Єрусалиму, точно на шляху, який здавна веде до Самарії, лежить тел ель-Фул, що дослівно означає “гора стручків”. Це колись був Гільбоа.

У 1922 р. тут починає копати команда Американської Школи Східних Досліджень. Роботами керує їх ініціятор, проф. В. Ф. Олбрайт. З’являються залишки мурів. Після довгої перерви Олбрайт продовжує свою роботу на телі ель-Фул у 1933 р. Виявлено масивну бокову вежу, за якою ідуть три наступні. Вони пов’язані між собою подвійною стіною. Відкритий двір утворює середину. Ціле укріплення має розміри 40 на 25 метрів. Груба будівля з тесаного каміння виглядає збудованою надійно.

Олбрайт перевіряє розсипані серед руїн черепки. Це начиння, яке було у вжитку між 1020-им та 1000 р. до Р. Х. Олбрайт відкрив цитадель Саула, перший царський замок Ізраїля, де “сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні” (1 Самуїла 20:25). Тут Саул сидів як цар у колі свого оточення, з Йонатаном, своїм сином, зі своїм двоюрідним братом Авнером, воєначальником, та з Давидом, своїм зброєносцем. Тут він кував плани визволення Ізраїля, звідси провадив партизанську війну проти ненависних филистимлян. Инше пам’ятне місце, доленосне для царя Саула, яке дослідження підняли на світло дня, лежить звідси 70 км на північ.

На краю рівнини Єзреел здіймається помітний здалека потужний пагорб руїн тел ель-Гусн. Це місце давнього Бет-Шеану. Із притягнутого з гір каміння на північному та південному схилах виростають потужні підвалини двох храмових будівель.

Археологи з Пенсильванського Університету під керівництвом Кларенс С. Фішер, Алана Роу та Дж. М. Фітцджеральда розкопали їх між 1921-им та 1933 роками, майже в той самий час, коли в Гівеа було відкрито резиденцію царя Саула.

Культові предмети, знайдені серед руїн, насамперед барельєфи та невеличкі скриньки з візерунками змій, вказують на те, що ці храми були присвячені Астарті, ханаанській богині родючости, та Даґону, головному божеству филистимлян – напівлюдині-напіврибі. Їх стіни мали бачити те, що филистимляни, як передає Біблія, зробили після перемоги із Саулом. “І вони поклали зброю його в домі Астарти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану” (1 Самуїла 31:10). Капище Астарти це руїни на півдні. “А голову його прибили в домі Даґона” (1 Хронік 10:10) – це той храм, який було відкрито на північному схилі.

Попередній запис

ПІД ЯРМОМ ФИЛИСТИМЛЯН – Частина 2

Наступний запис

ВЕЛИКИЙ ЦАР ДАВИД – Частина 1