– Дивися. Он йде Давид!
Посмішки, сміх, вигуки.
– Бачиш, це Давид, це наш юний цар Давид!
І знову в натовпі прокотилася широка хвиля усмішок: люди розважалися.
– Це не Давид, – обурено звернувся юнак до свого супутника, проходячи вулицею повз палац. – Чому вони так кажуть? Ця людина – не Давид!
– Дійсно, сину, це не Давид. Це лише Авессалом виходить з воріт.
– Чому його називають Давидом? – запитав юнак, обертаючись, щоб подивитися на красивого чоловіка в колісниці, перед якою бігли п’ятдесят вартових.
– Бо він нагадує усім нам про юного Давида. І тому, що ми усі раді, що є такий славний молодик, щоб одного разу посісти Давидове місце. І, можливо, також через те, що Авессалом виглядає краще за Давида. Він, схоже, найкрасивіший серед живих.
– Авессалом скоро буде царем? Скільки ж років Давиду? Настала пора йому померти?
– Звісно, ні, мій хлопчику. Давай подивимося… скільки років Давиду? Можливо, стільки ж, скільки було Саулу, коли закінчувалося його правління.
– Скільки років Авессалому?
– Приблизно стільки ж, скільки було Давиду, коли Саул так старанно намагався убити його.
– Давид – у віці Сауловому. Авессалом – у віці Давидовому, коли він став царем, – роздумував юнак.
Вони йшли мовчки певний час. Юнак, очевидно, глибоко замислившись, запитав знову:
– Саул дуже погано ставився до Давида, чи не так?
– Так, дуже.
– Цар Давид так само ставитиметься до Авессалома? Чи буде Давид жорстокий з Авессаломом?
Старший із співрозмовників обмірковував питання, але юнак, не дочекавшись відповіді, продовжував:
– Якщо Давид буде погано ставитися до Авессалома, чи буде Авессалом поводитися з такою ж лагідністю як Давид?
– Поживемо – побачимо. Ну і питання ти ставиш! Якщо, змужнівши, ти зможеш давати такі ж відповіді, які зараз ставиш питання, то ти будеш відомий як наймудріша людина на землі.