РОЗКОПАНО ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПОТОП – Частина 1

І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегуОсь бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив. І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю” (Буття 7:1,4,10).

Коли ми чуємо слова “вселенський потоп”, то майже відразу думаємо про Біблію та про історію з Ноєвим ковчегом. Ця чудесна історія зі Старого Заповіту обійшла разом із християнством цілий світ. Так вона стала найвідомішим переданням про вселенський потоп, але вона аж ніяк не є єдиною. У народів усіх рас існують різноманітні передання про нечувану повінь. Так, греки розповідають історію потопу Девкаліона, задовго до Колумба розповіді про потоп жили в пам’яті корінних народів Американського континенту; також історії про потоп передаються з покоління в покоління в Австралії, Індії, Полінезії, на Тібеті, у Кашмірі, Литві. Чи все це лише байки, легенди, і всі вони просто вигадані?

Напрошується висновок, що всі вони відображають ту саму всесвітню катастрофу. Ця дивовижна подія мусила однак статися тоді, коли її пережили і про неї могли розповісти вже мислячі істоти. На думку геологів, вони можуть розв’язати цю загадку при допомозі свого фаху і вказують на міжльодовиковий період – теплу епоху нашої історії. Коли небачений крижаний панцир, що подекуди сягав кількох тисяч метрів товщини, поступово почав танути, рівень моря зріс у чотири рази. Звільнені маси води змінили вигляд землі, затопивши низинні райони узбережжя та долини, знищивши там людей, тваринний і рослинний світ. Коротко кажучи, всі спроби пояснення закінчувалися теоріями та гіпотезами. Однак історику можливих пояснень недостатньо. Зажди потрібен однозначний матеріяльний доказ. А його не було, жоден науковець, незалежно від фаху, не міг його представити. І цілком випадково, а саме при дослідженнях, які були спрямовані на зовсім инші речі, виринув ніби сам собою доказ потопу. І це сталося на місці, з яким ми вже знайомі – на розкопках в Урі!

* * *

Вже впродовж шести років американські та англійські археологи досліджували землю на телі аль Мукайар, який за цей час став подібний до велетенського будівельного майданчика. Коли потяг із Багдаду тут на мить зупиняється, подорожуючі дивуються високим купам відкиненого піску. Цілі вагони землі були зворохоблені, детально проглянуті, пересіяні через сито, з тисячолітнім сміттям поводилися немов із безцінним добром. Шестирічна наполегливість, дбайливість, зусилля і старанність принесли щедру винагороду. За шумерійськими храмами зі складами, виробничими цехами та судовими залами, за віллами містян з’являлись з 1926-го по 1928 р. знахідки настільки блискучі та пишні, що все попереднє в порівнянні з ними блідло.

“Царські гробниці Уру” – так охрестив Вулі в ейфорії відкривача розташовані довгим рядом одне над другим поховання шумерійських вельмож, справді царська велич яких була звільнена заступами з 15-метрового пагорба сміття на південь від храмів. Кам’яні гробниці, подібні до справжніх скарбниць, були наповнені всім коштовним, що лиш було в Урі. Золоті піяли та чаші, дивовижної форми глечики та вази, посуд з бронзи, мозаїчні рельєфи з перламутру, лазурит та вироби зі срібла оточували померлих, що вже розпалися на порох. Гарфи та ліри сперті до стін. Один молодий чоловік, “Герой Божої Землі”, як свідчив напис, мав на собі золотий шолом. Золотий гребінець, всіяний квітами з лазуриту, прикрашав волосся прекрасної шумерійки Шуб-ад, “леді Шуб-ад”, як її назвали англійці. Гарніших речей не було навіть у відомих похованнях Ніфертіті й Тутанхамона. І це при тому, що царські гробниці Уру старші за них на тисячу років!

Однак крім коштовностей царські гробниці готували для людей нашого часу ще й важку, страшну несподіванку, на яку ми споглядаємо з жахом. У похованнях були упряжі, запряжені тягловими тваринами, кожна з великих колісниць наповнена розкішним домашнім начинням. Очевидно, вся челядь супроводила вельмож у смерть, як підказують святково одягнені й прикрашені скелети, якими ті оточені. Гробниця леді Шуб-ад ховала двадцять таких скелетів, в инших гробницях їх було до сімдесяти.

Що могло тут відбутися? Немає ані найменшого сліду, який би вказував на те, що ці люди загинули насильницькою смертю. Виглядає, що у святковій процесії челядь супроводжувала померлого разом з возами, запряженими волами, повними скарбів, аж до гробниці. І в той час, коли гріб ззовні замуровували, вони молилися за упокій померлого господаря. Тоді приймали якийсь наркотик, збиралися востаннє навколо нього і добровільно помирали – щоб і надалі служити йому в иншому житті!

Протягом двох століть ховали мешканці Уру своїх вельмож у цих гробницях. При відкритті найнижчої, останньої гробниці, дослідники з XX століття опинилися в 2800 р. до Р. Х.

З наближенням літа 1929 р. шостий сезон розкопок на телі аль Муккайяр підходить до кінця. Вулі ще раз повів своїх помічників з числа місцевих мешканців на пагорб царських гробниць. Пагорб не дає йому спокою, дослідник хоче впевнитися, що земля під найнижчою гробницею ховає для наступного сезону розкопок ще подальші відкриття.

Після того, як було знято фундамент гробниці, кілька сотень ударів заступом показують, що під ним все ще лежать шари сміття. Як глибоко в минуле йдуть ці німі хронометри? Коли під цим пагорбом на незайманій землі могло виникнути перше поселення? Це хоче знати Вулі! Повільно, дуже обережно, щоб бути певним, він закладає штольню, стоїть при роботі, відразу перевіряє вийняті шари. “Майже відразу – пише він пізніше у своєму повідомленні – були зроблені відкриття, що підтвердили наші підозри: прямо під підлогою однієї з царських гробниць, у шарі попелу, були знайдені численні глиняні таблички з написами набагато старшого типу, ніж ті, що покривали гробниці. Судячи з письма, таблички можна було б віднести до 30 ст. до Р. Х. Отож, вони мусять бути на два-три століття старшими за гробниці”.

Штольні стають все глибшими, все нові шари з черепками від глечиків, горщиків та мисок виринають звідти. Дослідники помічають, що кераміка, на диво, залишається незмінною. Вона виглядає так само, як і знахідки з царських гробниць. Це означає, що протягом багатьох століть цивілізація народу шумерів не зазнавала жодних змін. Вона мусила незвичайно рано досягти високого рівня розвитку.

Попередній запис

БІБЛІЙНИЙ УР ХАЛДЕЙСЬКИЙ – Частина 4

Наступний запис

РОЗКОПАНО ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПОТОП – Частина 2