“І промовив Господь до Ноя: Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору” (Буття 6:13-14).
На початку XX ст., задовго перед тим, як Вулі відкрив Ур, одна знахідка викликала велике зацікавлення і спричинила гарячі дискусії стосовно Святого Письма.
З темряви Стародавнього Сходу виринула давня таємнича розповідь: героїчний епос, викарбуваний трьомастами стовпчиками на дванадцяти масивних глиняних табличках, який оспівував чудесні пригоди легендарного царя Ґільґамеша.
Цей був дивовижний текст: Ґільґамеш розповідав – точнісінько як у Біблії – про чоловіка, який жив до і після потужної повені.
Звідки походив цей величний і цікавий епос?
При розкопках у п’ятдесятих роках XIX ст. англійські дослідники знайшли ці дванадцять табличок разом з 20 000 инших текстів на глині, впорядкованими, на руїнах бібліотеки в Ніневії, яка вважається найвідомішою в античності. У V ст. до Р. Х. цар Ашшурбаніпал збудував її високо над берегами Тигру в давній Ніневії. Сьогодні на протилежній стороні річки в небо здіймаються бурові вишки Мосулу.
Безцінний скарб для Британського музею вирушив добре запакований у далеку подорож із Ніневії до Англії. Їх вартість зрозуміли лише десятиліттями пізніше, коли ці тексти змогли розшифрувати. А тепер ще не було жодної людини на світі, яка змогла б їх прочитати. Попри всі намагання, давні тексти залишалися німими. Незадовго до 1900 р. у суворих залах Британського музею ці стародавні тексти після двох з половиною тисяч років мовчанки починають знову розповідати одну з найкращих поем Стародавнього Сходу, вперше співаючи археологам епос про Ґільґамеша. Він записаний придворною і дипломатичною мовою часів царя Ашшурбаніпала – аккадською. Однак свого вигляду, в якому він зафіксований у бібліотеці в Ніневії, епос набув тисячоліттям раніше. У цьому вигляді він походить, як незабаром з’ясувалося, від великого царя Вавилонії Хамурапі – у його столиці на Євфраті знаходять другий екземпляр. Наступні знахідки підтверджують підозру, що епос про Ґільґамеша належав до культурної скарбниці всіх великих держав Стародавнього Сходу. Хеттити, як і єгиптяни, перекладають його на свою мову, а на знайдених у Країні на Нілі клинописних табличках ще й тепер можна розпізнати зауваження, зроблені червоним чорнилом на місцях, переклад яких, певно, містив труднощі для єгипетських переписувачів.
Врешті, походження епосу про Ґільґамеша прояснює невеликий фрагмент глиняної таблички. Оригінальному текстові світ завдячує шумерам – тому народові, чиєю метрополією був Ур! Ґільґамеш, як розповідає клинопис XI таблички з бібліотеки в Ніневії, вирішує запевнити собі безсмертя і вирушає в довгу, повну пригод подорож до свого предка Утнапіштіма, від якого він сподівається довідатися таємницю безсмертя, що йому боги його дарували. Прибувши на острів, на якому мешкає Утнапіштім, Ґільґамеш розпитує його про “таємницю життя”. Утнапіштім розповідає, що він колись жив у Шурупаку та був ревним поклонником бога Еа. Коли боги вирішили знищити людство через потоп, Еа попередив свого ревнителя Утнапіштіма і дав йому такий наказ:
- Чоловіку із Шурупаку, сину Убаратуту,
- Зруйнуй свій дім – збудуй корабель;
- Покинь багатство – шукай життя!
- Зневаж майно – життя рятуй!
- Впровадь насіння всього живого в корабель
- Корабель, який ти збудувати повинен –
- Його розміри хай будуть добре відміряні.
Всі ми знаємо ту чудову розповідь, яка піде далі. Бо те, що мав пережити Утнапіштім, Біблія розповідає про Ноя.
“І промовив Господь до Ноя: «…Зроби собі ковчега з дерева шофер… І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця»” (Буття 6:13 і наст.).
Для легшого порівняння зіставимо те, що розповідає про свою велику подію Утнапіштім, із тим, що передає нам Біблія про потоп та Ноя.
Утнапіштім на наказ бога Еа будує корабель і говорить:
| П’ятого дня відкрив я його вигляд:
Його основа складала 12 іку[1]. Стани були заввишки 10 ґарів[2]. |
Три сотні ліктів довжина ковчега, п’ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому (Буття 6:15) |
| Я зробив його на шість поверхів.
Ширину його поділив я семикратно. |
Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні (Буття 6:16) |
| Всередині ж поділив я його дев’ятикратно. | З перегородками зробиш ковчега (Буття 6:14). |
| 6 сарів[3] земляної смоли залив я в піч. | І смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору (Буття 6:14). |
Коли Утнапіштім завершив будову корабля, він справляє пишне свято. Він ріже волів та овець для людей, які йому допомагали, і частує “народ сидром, добрим пивом, олією та вином, так, неначе б це була річкова вода”. Тоді він продовжує:
| Все, що я мав із насіння життя, навантажив я. | І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу |
| Я ввів у корабель мою цілу сім’ю та рід. | Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів (Буття 7:7-9). |
| Худобу з поля та польову звірину, всіх ремісників увів я всередину. Я увійшов усередину і зачинив ворота свої. | І замкнув Господь за ним ковчега (Буття 7:16). |
| Як тільки досвіток заблис, здійнялася від основ неба чорная хмара.
В ній гуркотів Адад. Лють Адада доходить аж до неба, все світле обертаючи на темряву. |
І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю… цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори (Буття 7:10,11) |
Боги Межиріччя лякаються потопу і тікають у вишнє небо бога Ану. Перед тим, як увійти туди, вони “зіщулюються, наче пси”. Всі вони пригнічені та нажахані через катастрофу; прибиті, плачучи здіймають вони протест.
Представлення, гідне Гомера!
Однак потоп лютує далі, Ґільґамеш дізнається таке:
| Шість днів та ночей.
|
І був потоп сорок день на землі (Буття 7:17). |
| Вітер іде, потоп, шторм південний дуже й нищить Землю. | І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім (Буття 7:19). |
| А коли настав день сьомий | І згадав Бог про Ноя… І Бог навів вітра |
| Переможений був шторм південний, потоп подоланий у борні. | на землю, і вода заспокоїлась (Буття 8:1) |
| Бо він боровся, наче військо | І закрились джерела безодні та небесні розтвори |
| Затихло море, вгамувалось,
І ураган, і став потоп. |
і дощ з неба спинився. І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п’ятидесяти днях (Буття 8:2,3) |
| І ціле людство стало наче глина,
Земля ж зробилась наче дах. |
І вимерло всяке тіло, що рухається на землі… і кожна людина (Буття 7:21) |
І ціле людство стало наче глина! Утнапіштім, Ной шумерів, розповідає про те, що він сам пережив. Вавилоняни, асирійці, хеттити та єгиптяни, які ці слова переклали, один одному читали чи переказували, напевно, так само, як і сучасні асирологи не могли навіть уявити собі, що вони відображають реальні події!
[1] Близько 3500 квадратних метрів.
[2] 1 ґар це близько 6 м.
[3] Невідома міра об’єму.