Свідчення Агнес

* * *

Ріміні (Італія), травень 1999 року, великий крайовий з’їзд “Католицької харизматичної віднови”, сорок тисяч учасників. Організатори запросили Жана Плія розповісти про блудного сина (Лк. 15). Натомість мені доручили виголосити науку про старшого сина з цієї ж притчі, а закінчити виступ я мав короткою молитвою за внутрішнє зцілення від ран, подібних на ту, якої було завдано цьому трохи загадковому героєві Євангелія. Розрив стосунків з батьком, який деколи може призвести навіть до підсвідомого відкинення батьківства, спричиняє глибокі страждання, які важко витримувати й котрі сковують наше бажання жити так само, як прив’язана до ноги металева куля не дає нам ходити… Рідко коли мені доводилося бачити такий великий натовп, який поринув у глибоку молитву за внутрішнє зцілення. Ці люди, які з нечуваною увагою намагалися відчути присутність Бога, були зворушені тією ніжністю, яку Він випромінював: то тут, то там чиїсь очі наповнювалися сльозами, і були це сльози покаяння, навернення, повернення до відкиненої любови Отця. Не все можна було пояснити загальновідомою італійською емоційністю…

Була там і Агнес зі своїм чоловіком – двадцятивосьмирічна жінка, що вже дев’ять років прожила в шлюбі. Невдовзі після того, як Агнес вийшла заміж, вона впала в глибоку депресію. Її хворобливий сум був безперервним, не зникав ані на мить, незважаючи на антидепресанти й кількаразове лікування в спеціяльних закладах. Її чоловік уже не знав, що ще можна було б зробити, і страшенно страждав через стан дружини. Дев’ять років подружнього життя й дев’ять років депресії Агнес…

Чи вона відчувала, що страждання старшого сина з біблійної притчі якимось чином стосувалися її? Не могла сказати. Але молитовна атмосфера, яка панувала в юрбі, охопила її на самому початку зустрічі. Через кілька хвилин Агнес огорнула хвиля внутрішнього спокою й тепла, і жінка “відчула, немовби та заслона депресії, яка вкривала її серце, раптово зникла”. За одну мить Агнес звільнилася від того “вірусу”, яким була заражена її психіка й усі стосунки. Відкрила, що є “новою жінкою”, що в ній є чимало іншого, крім колишнього смутку, та усвідомила, що її серце вже віддавна було замкнене для батька, хоча й не пам’ятала, з якої причини… У цьому випадку можна було б твердити про блискавичний терапевтичний ефект сильного емоційного переживання. Але зцілення від депресії триває, не підтримуване жодними ліками, вже два роки. Агнес і її чоловік відкривають для себе “справжнє” подружнє життя, їхня сім’я збільшилася. Однак історія зцілення на цьому не закінчилася. Її щасливе закінчення зовсім інше, ніж можна було б припустити.

Через кілька тижнів після цієї події Агнес, щаслива, що їй вдалося відчути той внутрішній спокій, який подарував її душі мир і спокій, відкрилася на нове світло: адже це саме вона була в сорокатисячному натовпі тією людиною, котра отримала велику благодать зцілення. Це саме на неї в цій величезній юрбі звернув Свій погляд Ісус, розпізнав її й об’явив їй силу Своєї любови. Чому зробив такий вибір? Адже, поза сумнівом, інші люди навколо неї теж потребували зцілення, але не дочекалися його. Вона – Агнес – зазнала величезного добродійства й інтуїтивно відчула, що самої подяки, навіть найглибшої та найпрекраснішої, буде замало. Господь очікує від неї чогось іншого, ніж хвилинне прославлення…

Цей внутрішній пошук став для Агнес і її чоловіка нагодою для відкриття дороги духовного зростання, якою милосердний Господь виявив бажання їх повести. Радість від того, що було отримано зцілення, змінилася радістю від того, що вдалося “зробити щось зі своїм життям” для Господа. Нині ця подружня пара в передмісті Рима керує в співпраці з місцевим парохом групою терапевтичного супроводу, яка допомагає подружжям, що переживають труднощі, їхнє служіння приносить незаперечні плоди миру й поєднання в подружжях і родинах.

Агнес у своєму зціленні, отриманому завдяки молитві, пішла аж до кінця; вона та її чоловік зуміли розпізнати силу цього знака й міць перетворення, яке відбулося з ними після того, як вони відчули присутність Бога у своєму житті.

* * *

Вищенаведене свідчення змушує нас зробити фундаментальний висновок: якість і цінність зцілення визначається зовсім не його зовнішньою ефектністю. Натомість якщо розглядатимемо зцілення, користуючись категоріями знака, зможемо відчути, що суть явища оздоровлення полягає у впливі цієї події на серце зціленої людини або свідків отримання Божої благодаті. Черговий раз наголошуємо на значенні свідчення, яке, в міру своєї вірогідности, викликає в слухачів “позитивне потрясіння”.

І навпаки, треба таврувати погоню за сенсацією під час здійснення служіння зцілення, а також ті оманливі враження, якими супроводжується такий підхід до оздоровлення, оскільки вони полягають у тому, що чим “чудесніше” (з погляду візуальної ефектности) зцілення, тим більша його євангелізаційна цінність. Деякі члени «відокремлених Церков» не зупиняються з цієї причини перед “роздмухуванням” свідчень, а навіть їх цілковитим монтуванням, від початку й до кінця, щоб таким чином займатися прозелітизмом. Такі дії свідчать лише про неуцтво таких осіб, про їхнє нерозуміння того, що таке сила Святого Духа, оскільки прикликання Духа надто часто практикується в цих Церквах.

Використання молитви за хворих часто свідчить про те, що, незважаючи на незбагненний характер Божих помислів і всю повагу до Божої волі, нашому Господу не бракує почуття гумору. При цьому воно, однак, завжди демонструє нам Його мудрість…

Попередній запис

Знаки Божої любови

Наступний запис

Свідчення Божого гумору