Була темна і грозова ніч. (Чи не звучить це як вступна фраза поганого роману?) Я якраз минав міст Сан-Матео, їдучи до свого брата в агломерацію Сан-Франциської затоки. Гроза була сильною: лив проливний дощ, ревів вітер, майже нічого не було видно, ще й затори на дорозі.
Міст являв собою вузький відрізок дороги, що ледь перевищував рівень води затоки, а тієї ночі темні бурхливі океанські хвилі, здавалося, хотіли схопити мою машину, зірвати з моста і затягнути в крижані глибини. Мушу зізнатися, що мені тоді було страшно. Я гаряче молився і знав, що треба бути хоробрим і триматися – зрештою, при таких заторах чи був у мене інший вибір, окрім як рухатися вперед? За декілька миль мостовий прогін піднявся, а океан перестав мені загрожувати, і от нарешті я виїхав на тверду землю.
Усі ми опиняємося – у різний спосіб і в різний час – перед необхідністю бути відважними. Мій батько дав мені чимало уроків хоробрості, сили волі та стійкості.
Він виявляв силу духу перед обличчям небезпеки та складних економічних обставин свого часу – силу, яку віднаходив у благодаті, якою Бог обіймав його сім’ю. Він мав грубі риси обличчя і чудову фізичну форму. Моєму батькові довелося працювати водієм і механіком великовантажних автомобілів – важка робота як для молодої людини, з якою, однак, він дуже вміло справлявся.
Найбільшою проблемою, з якою він зіткнувся якось пополудні, став славнозвісний каліфорнійський Рідж Рут – крутий грізний спуск із високого гірського хребта в долину. Рідж Рут випробовував характер кожного водія, та особливо водіїв вантажівок, оскільки вага вантажу штовхала їх спускатися схилом зі страхітливою швидкістю. Мій батько тільки почав рухатися вниз, як раптом із жахом усвідомив, що в нього відмовили гальма. Він і 32 тонни вантажу, який він перевозив, втратили керування.
Новина про нестримну вантажівку мого батька розлетілася миттєво. Викликали поліцейські підрозділи, щоби задля безпеки супроводжувати вантажівку, та вони не змогли її наздогнати. Налякані автомобілісти поступалися вантажівці мого батька, яка шалено мчала на поворотах і досягала граничних швидкостей на прямій трасі. Завдяки благодаті Божій мій батько не вилетів з дороги, а продовжував керувати, аж поки Рідж Рут поступово вирівнявся, досягши долини, а вантажівка прикотилася до безпечної зупинки. Виснажений стресом, який йому довелося пережити в цьому серйозному випробуванні, батько знепритомнів. Але він вижив, завдяки своїй силі – не стільки фізичній, скільки силі волі, оскільки всі зусилля витратив на те, щоб уберегти себе та інших людей від можливих жахливих наслідків.
Аби вберегти себе та свою сім’ю від моральної та духовної шкоди, слід володіти власною силою духу. Аби виявляти хоробрість у небезпечних ситуаціях – чи то духовна боротьба, фізична шкода, захворювання, спокуси, складні стосунки з кимсь чи гріх, що став звичкою. Завдяки силі духу та витривалості наша «стійкість» може провести нас через будь-які труднощі, з якими ми стикаємося.
Це добре помітно на прикладі бамбука, який за перші чотири роки виростає лише на два чи три сантиметри. Та на п’ятому році досягає вже 1,5 м, а то й більше у висоту. Що відбувається впродовж тих перших чотирьох років? Бамбук швидко росте, тільки не над землею, де це всім помітно. Насправді його коріння розростається і заглиблюється в землю, забезпечуючи собі міцний якір для майбутнього росту у висоту. Подібно до цього, є «укоренитися» в Христі, що означає мати міцну основу, коли світ намагатиметься повалити нас або життєві шторми загрожуватимуть нас поглинути.
Як мені пережити складні часи?
Щоб пережити життєві бурі, інколи потрібна надприродна сила духу. Я зрозумів це влітку 1969 року, коли в Галфпорті, Міссісіпі, проходив навчальну підготовку в частині Каліфорнійської авіаційної національної гвардії. Тоді ми ще не знали, що будемо випробувані не ворогом чи військовими заходами, а стихійною силою і розгнузданим гнівом урагану «Каміла».
«Каміла» обрушився посеред ночі, коли ми спали в бараках з бетонних блоків і дерева. Різкий вітер зірвав дах, тож нас заливало дощем і атакували купи змій, які втікали від води. Чимало гвардійців, щоб сховатися від уламків, що розліталися, залізло під матраци. Сказати, що я був спокійний перед обличчям небезпеки, – то збрехати. Я був до смерті наляканий! Але Бог дав мені внутрішню силу і стійкість щасливо пережити шторм. Коли все закінчилося, наш табір нагадував поле битви після сильного артилерійського обстрілу. Дяка Богу, ми були в безпеці та на відміну від 256-тьох новобранців у штатах Міссісіпі та Луїзіана, які загинули під час урагану «Каміла».
Сила – це дивовижна людська якість. Вона охоплює щось більше, ніж просто фізичну силу, це ще й сила розуму і духу. Щоб зміцнюватися в кожній із них, слід правильно поєднувати вправи та харчування. Те саме стосується наших думок і духу, коли через молитву та читання Святого Письма ми набираємося сили в цих сферах. Це та програма «вправ» і «харчування», яка дає великі духовні результати – ідеальний план «харчування».
Як віруючим людям, нам важливо залишатися сильними тілом, думкою і духом. Усе тому, що Бог закликає нас боротися зі стереотипами, виступати проти таких елементів світової культури, які обіцяють побіжні задоволення і не приносять тривалої радості.
Бог закликає нас бути сміливими, навіть безстрашними; не піддаватися тиску нерелігійного світу, що оточує нас. Ми маємо бути відданими Ісусу Христу як нашому «особистому тренеру», Який дарує нам Свою благодать і відвагу перебувати в Ньому.