Сон

Життя ченця в пустелі непросте. Щоб пережити, він повинен давати собі раду. Ми не можемо жити так само, як це робили Отці в IV столітті. Вони жили в суворій аскезі. У наш час, особливо для людей старшого віку, таких як я, радикальне аскетичне життя неможливе. Однак ми можемо вести аскетичне життя в міру наших можливостей. Якщо ідеться про їжу, то мушу визнати, що я нічого не готую. Найчастіше я їм консервований тунець, мед і хліб.

Коли ми уважніше поглянемо на життя ченців, описане в «Раю Святих Отців», то помітимо багато справ, гідних наслідування, наприклад, сон. У давні часи ченці спали дві, три, найбільше чотири години на добу. Святий Арсеній (пом. 449 р.) був відомий своїм твердженням, що чернець – це воїн і однієї години сну йому має бути достатньо. У моєму випадку це неможливо. Звісно, декому з братів вдається спати менше ніж мені. А мій організм вимагає щонайменше п’ять годин сну. Мені потрібні сили, щоб дістатися до ґрота св. Антонія, де я щоденно служу Божественну Літургію. Енергія також потрібна мені для праці. Коли я лягаю до ліжка, то сплю чотири години. Пізніше, як і щоночі, відправляю Божественну Літургію. Коли повертаюся до себе, то лягаю ще на годинку або дві. Мудрість підказує, що ми повинні пристосуватися до наших можливостей. Не треба надмірно собі догоджати, але поступово зменшувати кількість сну чи їжі, наскільки це можливо.

Молитва

Молитва – це завжди боротьба. З досвіду та текстів, які написали Отці, ми знаємо, що молитва в пустелі – це боротьба. Найчастіше я використовую два її види: усну та Ісусову молитву. У мене є обов’язкові молитви, до яких я з власної воли додаю псалми. Також я призначаю спеціяльний час на Ісусову молитву. Я молюся під час праці чи прогулянки. На мою думку, молитву можна порівняти з конвертом, в якому ніби в захисній шкаралупі сховане наше життя. Всередині неї відбувається наша праця, розмови, прийоми їжі. Мій похід опівночі до ґрота св. Антонія є фундаментом мого життя. Саме з огляду на нього я перебуваю тут. Моє життя укладене так, щоб Літургія в ґроті св. Антонія була в його центрі. Я починаю свій піст о сімнадцятій годині, оскільки приблизно о другій годині вночі причащаюся. Цей аскетизм не можна назвати крайнощами. Залежно від ситуації, я пристосовуюся до правил. Святий Антоній сказав, що багато спаслося з огляду на поміркованість та вміння дотримуватися золотої середини, бо всілякі крайнощі небезпечні.

Праця

Праця поділяється на дві категорії. Це праця фізична, до якої я зарахував би будівельні роботи, наприклад, ремонт сходів чи підлоги. Завжди знайдеться, що зробити. Ми можемо сказати, що мій день – це своєрідна схема, яка складається з фізичної роботи, молитви та сну. Пригадаймо собі, як св. Антоній відчував нудьгу й задумувався, як впоратися з цим випробовуванням. Тоді у вигляді старого чоловіка йому явився ангел, який запропонував святому змінити порядок щоденних обов’язків: година молитви, година праці й година сну. Таким чином можна уникнути бездіяльности, зневіри, байдужости, втрати надії та виснаження. Такий особливий стан переживають люди, які живуть у самотності. Беручи до уваги пораду ангела, я також змінив свій план дня.

Життя в пустельній печері дає нам свободу і дозволяє дисциплінувати себе. Ми звільнені від певних обов’язків, культурних взаємозв’язків чи деяких проявів суспільної поведінки. Проте ми не звільнені від Божого закону, який зобов’язує нас всюди й завжди.

Молюся за всіх вас

Я дякую Богові, що за допомогою цієї публікації міг поділитися з вами своїм досвідом. Я не міг би зробити цього, не вийшовши зі своєї печери. Пам’ятайте, що в християнській традиції є щось таке, як аскетичне життя, наповнене молитвою та пам’яттю про Бога. Саме такий спосіб життя є підтримкою для всіх вас, незалежно від того, де ви перебуваєте і яких труднощів зазнаєте. Будьте певні, що ченці моляться за вас і за увесь світ. Завдяки молитвам таких ченців, як св. Павло Пустельник чи св. Антоній, світ може продовжувати своє існування. Ми надалі підтримуємо традицію молитви за світ, навіть якщо живемо в самотності. «Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!» (Чис. 6:24-26). Ідіть у мирі, щоб любити і служити Господеві.

КІНЕЦЬ

Попередній запис

Прокажені приймають хрещення

Наступний запис

ВСТУП