Неодноразово в текстах Свято Письма можемо зустріти слова, які звучать досить оригінально, які нам не асоціюються з жодною іншою дійсністю, крім церковної. Ми швидше відчуваємо, що вони означають, ніж чітко розуміємо їх значення і контекст. Частково це наша вина, бо хто хоче, той завжди знаходить, і ніщо не має стояти на перешкоді, щоб перевірити те, що здається нам незрозумілим. Однак проблема полягає в тому, що ми не відчуваємо такої потреби або так звикли до цих загадкових понять, що вони вже нам не перешкоджають, а навіть додають певної чарівности і поваги текстам, які читаються в Церкві. Нам може навіть здаватися, що немає потреби їх перекладати і робити ближчими нам, бо ж усі знають, що приховане під тим чи іншим окресленням. Так, наприклад, усі переконані, що Христос – це прізвище Ісуса або Його прізвисько, а єврейський месія – це сталий вираз, що вживається, аби додати більшої поваги Ісусові. Не кажучи вже про всім відоме амінь, яке розуміємо як «кінець», і алилуя як «встаньмо». На жаль, не всі характеризуються допитливістю і хочуть добре зрозуміти, якими словами моляться і які слова слухають. На допомогу нам неодноразово приходять різні переклади святих текстів, але вони також повні чужих слів, запозичених зі староєврейської чи грецької мов.
Коли будемо читати слова Євангелія від Івана, то в чотирнадцятій главі натрапимо, залежно від перекладу, на Утішителя або Параклета. Це друге звучить більш таємничо і оригінально. Обидві назви зазвичай асоціюються зі Святим Духом, ми призвичаїлися до них під час недільних євангельських читань чи пісень, що співаємо в храмі. Вони звучать дуже по-рідному, навіть якщо ми до кінця не знаємо, який стосунок до Духа Божого мають Утішитель чи Параклет.
Одного разу під час проповіді я почула досить дивну інтерпретацію цього імени, наданого Третій Особі Пресвятої Тройці в Євангелії від Івана. Проповідник послався на переклад грецького слова parakletos як Утішитель. І пішов саме цим слідом: Утішитель – це той, хто утішає. А в цьому випадку Він утішає апостолів після відходу Ісуса до неба. Він підносить їх на духу і є з ними. Поза сумнівом, посланий Отцем Параклет зміцнював апостолів, тепер зміцнює нас, був з ними, коли Ісус вознісся на небо, і тепер є з нами, вже через багато років після цієї події. Але це не випливає з грецького слова, яке вжив євангелист. Не зовсім вдалою є спроба перекладача передати значення слова parakletos як Утішитель. Коли хтось каже, що він є утішителем, то нічого іншого не залишається, як тільки послати його до кіоску по гігієнічні хустинки, а потім спертися на його плече і плакати, плакати, плакати. Або ж прийняти від нього якусь компенсацію за зазнані кривди. Це позитивний півтон, але він не передає того, ким насправді є «Параклетос». Якщо хтось потребує бути потішеним, то, очевидно, був скривджений, несправедливо осуджений, бо якщо завинив, то вчинив зло, тож не будемо його втішати, а радше засуджувати! Таким є наше щоденне, людське думання про те, що містить реальність, пов’язану з втішанням. І в цілому з цим є нам добре, адже в житті ми переживаємо стільки прикрощів, стільки неприємних ситуацій – хто ж би не потребував потішення, хто ж би не потребував когось, хто зрозуміє, як нас кривдить життя. Вигідніше дивитися на своє життя як на низку помилок, яких ми припускаємося, тож Утішитель якраз підходить нам для такого образу. Однак проблема в тому, що «Утішитель» має небагато спільного з Параклетом. Що цікавіше, цей термін нелегко перекласти одним словом, адже ідеться про цілий культурний контекст, пов’язаний з тим, ким був стародавній Параклет. Мова не йде про смуток як головну причину послання Його Отцем, вона лежить набагато глибше. Звичайно, Параклет упорається зі смутком, але не в цьому Його основна місія. Це трохи схоже на гарячку, яка отруює організм, ми можемо її збити, прийнявши загальнодоступні ліки, але це не усуне причину її появи. Святий Дух – це не який-небудь лік, який можна придбати на кожній заправці, і який бореться лише із симптомами хвороби, не лікуючи її саму. Добрий лікар намагатиметься лікувати причини симптомів, які можуть нас турбувати. Він намагатиметься знайти те, що спричиняє гарячку і що мучить наш організм, та діятиме, цілячи в серце хвороби. Таким лікарем, якого послав Отець, якраз і є Параклет, Він не переймається смутком, а, отже, не є утішителем, однак цілить просто в причину. Завдяки тому, що Він розправляється з нею, смуток, котрий міг супроводжувати людину, зникає. Він діє не симптоматично, а безпосередньо накладає ліки на рану, яка докучає людині. Ці ліки надійні і не мають небезпечної побічної дії. Саме таким є Параклет!