Загалом усі випадки, з якими стикаються екзорцисти, ніколи не бувають легкими; хіба що йдеться про повну відсутність демонічних сил (що, слава Богу, трапляється набагато частіше). Тоді вистачає декількох добрих слів, певної поради, наполягання приступити до сповіді, з якої починається справжнє навернення: повернення до життя в благодаті, підживленого постійною молитвою та приступанням до таїнств.
Коли ж проявляються підозрілі знаки, про які ми говорили, тоді й починається серйозне дослідження ситуації. Останнім часом я мав можливість познайомитися з багатьма екзорцистами з усього світу. Кожен із них має свою методику, досвід та звички. Я намагався вчитися і багато чого зрозумів; та при цьому я дуже рідко імітував когось із них. Я належу до школи о. Кандідо і вірний їй. Я також бачив випадки, коли ефективна методика одного екзорциста втрачала свою ефективність, коли її використовував інший екзорцист.
1) Як відправна точка я б наголосив на цих двох варіянтах. Дехто проводить тривалі опитування та дослідження, перш ніж перейти до благословення та екзорцизму. Інші ж – я дотримуюсь саме цього методу – коли зауважують підозрілі симптоми, одразу ж переходять до коротких екзорцистських молитов, тривалість яких визначається конкретною ситуацією. Я вже говорив про те, що екзорцизм має не лише оздоровчу функцію, але й насамперед діягностичну. Лише завдяки екзорцизму можна отримати моральну впевненість у присутності демонічних сил. Цей другий метод використовують екзорцисти, до яких звертається дуже багато людей. За таких умов використовувати перший метод означало б серйозну втрату часу з особами, які, можливо, і не потребують екзорцизму. Використовуючи другий метод, докладне дослідження проводиться крок за кроком, і то лише тоді, коли виникає така потреба. Уявіть такого собі о. Кандідо, до якого щодня зверталося 70-80 осіб: що він встиг би зробити, якби кожному треба було приділити 2 години для з’ясування обставин… Звичайно, потрібен значний досвід, але передусім потрібна Божа благодать.
Спочатку триває знайомство з особою, перегляд медичної картки, перевірка на підозрілі ознаки тощо. Потім необхідно спостерігати за реакцією особи і під час екзорцизму, і після нього (йдеться про ефект, який екзорцизм зумовлює протягом наступних днів або тижнів), а також за еволюціями, які відбуваються під час сеансів екзорцизму. Цілком вірогідно, що оздоровлення настане дуже швидко, або ж з’ясується, що йдеться про відсутність злих духів, що означатиме припинення екзорцизму. Цілком можливо, що виникнуть сумніви або ж ускладнення, які перешкоджатимуть остаточному діягнозові. Одразу ж скажу, що коли я бачу покращення протягом кількох днів, я продовжую моє служіння навіть у тому випадку, коли усвідомлюю, що це зумовлено психологічними чинниками або самонавіюванням. У таких випадках я використовую молитви, які не входять до обряду екзорцизму, але не покидаю хворого, адже покращення, зумовлені самонавіюванням, це все одно покращення.
Часто буває, що випадок складно діягностувати. І в цьому не допомагають ані гіпотези медиків, ані проведені процедури, ані результати екзорцизму. Саме за таких обставин я завжди вимагаю співпраці з лікарем (переважно це психіятр), але ніколи цим не обмежуюсь. Коли є сумніви, я надаю перевагу продовженню екзорцизму: йдеться про те, що в певних випадках це допомагає «розблокувати» ситуацію і досягти однозначного діягнозу, адже жодного разу не траплялося так, щоб екзорцизм призвів до негативних наслідків. Варто наголосити, що продовження сеансів екзорцизму – тоді як лікарі сумнівались – дало змогу підтримувати надію на оздоровлення, навіть якщо не йшлося про одержимість.
Необхідно враховувати, що одержимості можуть приховувати дуже неочікувані несподіванки, з неймовірною гамою проявів та різноманіттям реакції. Щоб ви зрозуміли, вкажу два граничних випадки. Я проводив обряд екзорцизму з особами, яких мали тримати принаймні шість сильних чоловіків: жертви говорили мовами, яких ніколи не вчили, або ж з дивним акцентом, об’являючи речі, про які ніхто із присутніх навіть не здогадувався. Також у мене були випадки, коли одержимий нічого не говорив, був абсолютно спокійним. Дещо я опишу в додатку. Чи можливо помилитися? Звичайно. Однак в усіх відомих мені випадках, які трапилися зі мною чи іншими екзорцистами, завжди відбувалося щось таке, що давало змогу зрозуміти помилку і продовжувати рухатися в правильному напрямку. Найчастіше невпевненість зумовлена тим, що неможливо визначити, чи йдеться про одержимість, чи про психічний розлад. Необхідно наголосити на тому, що майже завжди моменти кризи під час одержимости чергуються зі спокійними днями, тоді як під час психічних розладів такого не спостерігається. Окрім того, з часом, екзорцист-практик бачить, чи реакції та наслідки екзорцизму відповідають симптомам одержимости; аналогічно експерт у сфері психіятрії одразу ж може діагностувати хворобу або ж констатувати її відсутність.
Найскладніші випадки стосуються ситуацій, коли екзорцисти і психіятри, порівнюючи симптоми того, що входить до їхньої компетенції, констатують, що у хворого спостерігаються ознаки, які залежать від обох причин, тож потрібне втручання і психіятра, і екзорциста. Враховуючи сучасний стан професіоналізму та переконань, часто трапляються випадки, коли екзорцист скеровує пацієнта до лікаря, констатуючи відсутність демонічних сил. На жаль, дуже рідкісними є випадки, коли саме психіятр рекомендує звернутися до екзорциста у зв’язку з відсутністю симптомів будь-якого з відомих захворювань та ефекту прописаних ліків.
2) Коли намагаються визначити причини певної одержимости, це не завжди вдається. Багато хто переконаний, що наслідки прокляття можуть передаватися з покоління в покоління. При цьому часто цитується текст, який повторюється в різній біблійній літературі: «Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях» (Вих. 34:6,7). Справжній зміст цього уривку в тому, щоб показати, наскільки великим є Боже милосердя (тисячі поколінь) порівняно з Його караючою справедливістю (три-чотири покоління). Цей текст необхідно інтерпретувати саме так, порівнюючи його з іншими біблійними текстами, в яких чітко вказано, що кожен сам платить за свої провини.
Натомість частіше лунає запитання про те, чи є якісь природні передумови, які роблять особу більш вразливою, наприклад, ослаблена нервова система. На мою думку, цю причину треба враховувати медикам у випадку психічних захворювань, бо вплив злих духів міститься на іншому рівні. Що по-справжньому необхідно, так це співпраця враженої особи з тими, хто їй допомагає (родичі, друзі, молитовні групи тощо). Пасивність – серйозна завада на шляху до оздоровлення. Деякі особи поводяться приблизно так: «Отче, я маю злого духа, що мучить мене. Виженіть його з мене». У таких випадках завжди відповідаю: «Я можу допомогти, але це – Ваша боротьба». Потрібна сильна воля та багато зусиль, щоб звернутися до засобів Божої благодаті (молитва та святі таїнства), до справжнього християнського життя без жодних компромісів із гріхом; потрібно постійно боротися з нападами зла. У деяких випадках можна допомогти й «дистанційно»: мені часто доводиться проводити короткі екзорцизми по телефону особам, які вже зверталися по мою допомогу, і досить часто ці сеанси дуже ефективні.