Біблія як щоденна настільна книга релігійної науки та морального життя віддавна здобула собі широке громадянство серед українського народу,
а) Слов’янська Біблія
Поява слов’янської Біблії пов’язана з іменами св. Кирила та Методія і їхньою місією серед слов’ян (863 р.). Її мовою стала староболгарська (названа пізніше церковнослов’янською), з місцевими народними забарвленнями. Слов’янську Біблію становили уживані в церковній богослужбі книги (витяги – «чтенія»): Псалми, Євангелія, Апостол, так звані «апракоси». Проф. Євсеєв нараховує близько 4105 біблійних рукописів старослов’янською мовою за час ХІ-ХVІІI ст. На українських землях маємо з XI ст. так зване Остромирове Євангеліє та низку інших, молодших, рукописів.
Повний переклад Біблії здійснено щойно в 1499 р. за Геннадія архиєпископа новгородського. Він став зразком для дальших слов’янських перекладів. Остаточну її редакцію приписують хорватському домініканському ченцеві Веніяминові, який користувався католицькими зразками.
б) Руська Біблія
Уже від початку переписування слов’янських біблійних текстів до них стали проникати місцеві народні говіркові елементи, як морфологічні, так і лексичні. Цей процес відбувався й на українсько-білоруських землях за рукописного періоду, а пізніше також у перших друкарських виданнях. Видана в Празі Руська Біблія Франциска Скорини (1517) має білоруські впливи. Так звана Острозька Біблія, видана на Волині (1581), виявляє у своїй церковнослов’ящині впливи української народної мови. Це й була перша повна Біблія, друкована церковнослов’янською мовою. Її підготували знавці слов’янської та грецької мов, використовуючи грецьку Біблію (Сімдесятьох).
в) Українські переклади
Перші часткові переклади народною мовою в Україні датуються XVI сторіччям. Вони виходили з практичних потреб наблизити Біблію до народу. Цим, зокрема, була викликана до життя поява так званих «учительних Євангелій». 1561 р. датується закінчення рукописної так зване Пересопницького Євангелія, зразок художности з погляду графіки (виготував її чернець Трирогій у Пересопниці «для лепшаго виразумленія люду християнського»), а в 1563-1572 pp. появляється славнозвісний Крехівський Апостол.
Ці часткові видання біблійних текстів з поясненнями спричинилися до того, що Святе Письмо стало настільною книгою тогочасних освічених кіл України. Починаючи з Учительної Євангелії Івана Федоровича (1568), його ж Львівського Апостола (1574), різних видань Книги Псалмів, які були улюбленим предметом читання українців не тільки в Церкві, а й поза нею, біблійні тексти входили дедалі глибше в народну душу, а українські письменники своїми перекладами Псалтиря чи інших частин Святого Письма ще більше зміцнили це народне розуміння книги життя. Шашкевич, Куліш, Шевченко, Кониський, Франко, Кравців залюбки опрацьовували біблійні мотиви, йдучи за моттом Сковороди, який належав до числа найкращих коментаторів Біблії: «Сія Книга вічная, Книга Божія, Книга небесная».
г) Біблія Куліша
На початку XX ст. (1903) накладом Англійського Біблійного Товариства з’явився український переклад усієї Біблії за оригінальними текстами. Він носить імення Пантелеймона Куліша, за співпрацею (у грецьких текстах) Івана Пулюя. По смерті Куліша (1897) переклад закінчив Іван Нечуй-Левицький.
Біблійне Товариство, за протестантською засадою, не включало у видання второканонічні тексти. Видання, крім того, не має приміток. Заслугу Кулішевої Біблії становить те, що вона становить собою перший повний переклад з єврейських та грецьких текстів українською новітньою мовою. Як така, вона здобула широке розповсюдження серед українського народу.
Лінією Кулішевої Біблії пішов (у часі між двома війнами) проф. Іван Огієнко, переклавши НЗ та псалми. Згодом, за підтримки Біблійного Товариства, він взявся за переклад всієї Біблії, який з’явився 1962 р., у новому мовному та технічному оформленні.
д) Новий переклад (Римська Біблія)
Для належної оцінки потреби та ваги нового українського перекладу Святого Письма подано коротко дані про його історію та характер.
1 Текст. Новий переклад здійснено за науково усталеними Масоретськими текстами 6-го видання Р. Кіттеля (Kittel). Книги грецького оригіналу перекладено за олександрійським текстом Сімдесятьох у виданні А. Ральфса (Rahlfs). Переклад НЗ виконано за критичним текстом А. Мерка, ТІ (Merk), у 6-му виданні Папського Біблійного Інституту. Текст зіставлено з найновішими здобутками філології та текстуальної критики.
2 Переклад. Перша редакція перекладу (до 1957 р. під патронатом владики Івана Бучка) – плід майже 12-річної праці о. Івана Хоменка, доброго знавця єврейської, грецької, латинської та новітніх мов: французької, англійської, німецької, італійської тощо, які були допоміжними у використанні багатої біблійної літератури. При перекладі консультували й інші знавці Біблії та української мови.
3 Комісія. Першотекст перекладу, належно переписаний і проконтрольований, було віддано на перевірку спеціяльній Комісії, що складалася з ченців Василіянського Чину. Комісія віддала багато часу та труду, щоб остаточно усталити текст, прокоментувати його, речево й технічно оформити та типографічно виконати. Заголовки, підзаголовки, вступні статті до книг, примітки, різні покажчики повністю належали до обов’язків Комісії. Це все мало б полегшувати орієнтацію в книзі і зробити її читання приступним і корисним.
4 Мовна редакція. По тому, як Комісія усталила текст, на обов’язки мовного редактора лягло чіткіше розподілити синоніми, подекуди увиразнити межі ритмізованої та неритмізованої мови, звести все до прийнятих норм та узгодити правопис. За винятком Одкровення, літературне опрацювання якого належить проф. Василеві Барці, всю цю мовно-літературну працю здійснив Ігор Костецький. Багатство лексики в першотексті І. Хоменка дуже полегшувало його працю, і з чисто художнього боку редактор самостійно опрацював лише дві книги: Сирах та Євангеліє від Івана.
5 Технічне оформлення. Римське видання намагається знайти золоту середину щодо величини між Біблією кишеньковою та настільною сімейною книгою. Цим середнім форматом, як здається, можна задовольнити вимоги і родинні, й індивідуальні. Величина книги диктувала і добір шрифту. Ілюстраційний матеріял подано в Біблії переважно для естетичного оформлення, а не для прямого ілюстрування змісту.
е) Четвертий повний переклад Біблії (УБТ – о. Рафаїл Турконяк)
У 1991 році в Києві було засноване Українське Біблійне Товариство, а вже два роки пізніше, у березні 1993 на засіданні Центрального правління УБТ було ухвалено важливе рішення – почати повний четвертий переклад Біблії сучасною українською літературною мовою. Переклад доручено о. Рафаїлові Турконяку, який, насправді, розпочав свою працю над перекладом Святого Письма ще в 1975 році на доручення патріярха Йосипа Сліпого. Переклад Нового Завіту завершено в 1996 році і розіслано для широкого обговорення та апробації представникам усіх конфесій членів Українського Біблійного Товариства. А в 2000-2001 роках Новий Завіт було надруковано загальним накладом 100000 примірників.