Єгиптяни дуже виховані, вони люблять чужоземців і дуже відкриті до них. У монастирі я ніколи не зіткнувся із ситуацією, коли брати ставилися б до мене гірше з огляду на те, що я чужоземець. Життя на Заході цілком відрізняється від життя в Єгипті або будь-якій іншій країні, де домінує Православна Церква. Чому? Коли ти живеш у країні разом із православними, наприклад, у Греції, Сирії чи деінде, то живеш у суспільстві, яке приймає правду про Бога, Біблію, літургію, правду про усю православну традицію. Коли ж ти живеш на Заході, то перебуваєш у суспільстві, яке не приймає цих принципів. Більшість людей, яка живе довкола нас, не вірить у те, у що віримо ми. Кожен християнин приречений на боротьбу зі сатаною. У християнському суспільстві, у нашому випадку – східному, ми маємо підтримку оточення.
Ми живемо, сховані у своєрідному кратері, який нас охороняє. Ми не можемо з нього випасти. Ми можемо переживати труднощі, але й надалі перебуваємо під його захистом. А коли ми живемо в західній країні, наприклад, у Сполучених Штатах Америки, Англії, Австралії, Франції, Німеччині чи Італії, то перебуваємо у світі, де цей кратер давно розпався. Ми живемо там, де люди не лише не знають і не вірять, а й не хочуть вірити і знати про справи, які для нас важливі. Нас вважають дурнями й починають атакувати. У цих західних країнах спокуси в ім’я свободи набагато більші. Там чимось цілком прийнятним є доподружній секс, споживання алкоголю, тютюну чи наркотиків. Там навіть є «свобода» й можна жити без Бога, а лише для себе. Ми можемо марнувати гроші або свої досягнення, і ніхто нас за це не осудить. І це видається природним, нормальним. Варто пам’ятати про велику відмінність між життям в укритті, яке нам дає християнство, у нашому випадку – коптське, та життям поза ним.
Пливи проти течії
Важко називати спокусою і гріхом щось, що інші, зокрема наші близькі приятелі, вважають чимось цілком нормальним. Чому ми повинні відмовляти собі в сексі до шлюбу, якщо майже кожен так поводиться? Чому відмовлятися від куріння марихуани, якщо інші не вважають цього чимось поганим? Чому б не їсти м’яса в середи та п’ятниці? Є лише один шлях, який допоможе досягти успіху. Треба вміти протиставлятися зовнішнім тенденціям і плисти проти течії.
Після народження дитини неможливо відтворити захист, який їй давало материнське лоно. Дитина покинула його безповоротно. Це розділення було необхідне. Подібне від’єднання настає через якийсь час. Щоб дитину можна було навчити самостійности, її спочатку треба відлучити від материнських грудей. Моя порада полягає в тому, щоб вчитися ізолювати себе від усього, що веде нас до гріха. Апостол Павло каже нам бути незалежними. Подібну науку можемо почерпнути також зі Старого Заповіту, де ми читаємо: «Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів!» (Лев. 20:24). Бог виокремив Свій народ, щоб захищати його.
В іншому місці читаємо, як Бог розізлився на Свій народ. А сталося так тому, що чоловіки одружувалися із жінками з інших народів. У цьому випадку чужий означало невірний. Якщо ми з цілого серця прагнемо залишитися у своїй Церкві, бути близько до Бога, крокувати життям з Ісусом, то мусимо відокремитися від інших. Не сороммося цього, не будьмо слабкими. Ми мусимо себе берегти. З огляду на більше добро треба пожертвувати втратою свободи. І це треба робити щодня.
Якщо хтось хоче стати лікарем, юристом або вчителем, то спочатку мусить закінчити навчання та скласти усі екзамени. Щойно тоді можна буде отримати диплом. Все це коштуватиме чимало самопожертв. Жодна тварина не входить на територію ворога, якщо має достатньо поживи. Це мудрість, яка випливає із природи. Тож навіщо лізти у вогонь, якщо можна попектися. Якщо ми завжди залишаємося разом зі своєю родиною, із друзями, священиком, тоді ми в безпеці. Якщо ми вийдемо поза це захисне коло, то можемо втратити все. Ми можемо вчинити як праматір Єва і спробувати гіркий плід. І ніхто нам цього не заборонить. Однак варто пам’ятати, що тоді ми прямуємо до смерти. Погляньмо на Єву та Марію, на величезну відмінність між ними. Ми повинні самостійно прийняти рішення. Маємо вільний вибір. Бог ніколи не змушує нас силою. Ми можемо обирати як Єва або як Марія. Однак комусь маємо служити. Це може бути Бог або диявол. На мою думку, ізоляція – це охорона. Нехай ваш світ буде простий, невеликий. Не ошукуйте себе, що коли ви носитимете сексуальний одяг, то уникнете жадання. Не переконуйте себе, що вам вдасться вживати наркотики і не потрапити в залежність від них. Не намагайтеся обкрадати крамниці, бо раніше чи пізніше вас спіймають. Не ошукуйте себе, що вам вдасться перепробувати всі «спокуси» західного світу, і вони не завдадуть вам жодної шкоди.
Я не думаю, що колись зміг би повернутися до мирського життя. Повертаючись туди, я чув би надто багато голосів, які заглушають близькість Бога й наказують забути про Нього. У пустелі я відчув і пізнав солодкість буття близько біля Бога. Ісус також ішов від Своїх учнів, щоб помолитися і перебувати з Отцем. Для мене відокремленість, яку дає пустеля та тиша, що тут панує, дають можливість вслухатися в голос Бога.