Як ми вже побачили, важливість вигнання бісів надзвичайна: щоб показати, що Христос сильніший, що Він має владу для зруйнування царства темряви і встановлення Царства Божого, щоб остаточно навернути людей до Бога завдяки Своїй проповіді. Щоб продовжити цю справу спасення людства, нейтралізуючи діяльність диявола та звільняючи людину з його рабства, цей «знак» мав тривати й надалі. Тож Христос дав цю владу дванадцятьом апостолам, потім 72 учням, і, врешті-решт, всім тим, хто повірив у Нього.
Євангелист Марко говорить про це передусім як про першу довірену апостолам владу. «І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів» (Мр. 3:14-15); «І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами… І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли» (Мр. 6:7,13).
Мова інших євангелистів-синоптиків – Матвія і Луки – не дуже відрізняється: «І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку» (Мт. 10:1); «А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів» (Мт. 10:7-8); «І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги» (Лк. 9:1).
Як видно з одноголосного свідчення, йдеться про владу, якій Учитель приділяє особливу увагу. Згодом Він дає цю владу ще 72 учням. Необхідно наголосити на тому, що, попри те, що влада виганяти бісів поєднана з оздоровленням хворих, першій із них приділено набагато більшу увагу. До того ж, коли учні повернулися і відзвітували Вчителю про свою місію, вони особливо відзначили свою владу над демонами: «Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!» (Лк. 10:17).
Ісус Христос використовує цей ентузіязм, щоб наголосити на поразці диявола: «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:18-20). Очевидно, що Спаситель найбільше переживав за остаточну поразку диявола.
Перше послання Івана Богослова має певні дуже значні моменти: «Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові» (1Ів. 3:10); «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола» (1Ів. 3:8); і ще: «Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається» (1Ів. 5:18).
Ця влада вигнання бісів дійсно грандіозна, але набагато важливіше не спокуситися нею. Євангелист Матвій говорить про це в описі страшного суду: будуть такі особи, яким коряться злі духи, але цього аж ніяк недостатньо, щоб вони спаслися: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7:22-23). Ми можемо спокійно говорити про те, що навіть Юда Іскаріот чинив чудеса, але згодом «ввійшов у нього сатана». Ось чому ми не повинні пишатися владою, яку може дати нам Господь, а радіти тому, що наші імена записані на небі.
Марко закінчує своє Євангеліє словами Христа, які дають всім віруючим владу виганяти бісів: «А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити» (Мр. 16:17).
Дії апостолів описують, як послідовники Ісуса Христа одразу ж використовували владу, отриману від Учителя. Про апостолів написано: «І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!» (Дії 5:16). Про диякона Пилипа читаємо: «А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим» (Дії 8:6-7).
Набагато більше епізодів пов’язані з постаттю святого Павла. Достатньо навести два приклади. «І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм. Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння! І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім’я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов» (Дії 16:16-18). «І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них» (Дії 19:11-12).