Вислів «Свята Земля» позначає території, які в біблійні часи були заселені ізраїльтянами і їхніми сусідами: филистимлянами, амонійцями, моавитянами, едомцями. Інші називають цей регіон об’єднуючи дві назви: Палестина і Трансйорданія, користаючись політичною назвою, запровадженою англійським мандатом після розпаду Отаманської імперії на цих територіях (1917), Палестина позначала узбережний регіон від Яффи до Ґази. Назва походить від филистимлян, які заселяли цю територію. Римляни використовували цю назву в ширшому значенні після 135 р. по Хр. (перед тим вони використовували назву Юдея), і це може привести до непорозуміння після встановлення держави Ізраїль (1948); щодо Трансйорданії, то вона отримала після 1948 року назву гашемітського царства Йорданія, але теж може позначати географічно регіон на схід від Йордану і Мертвого моря.
Фізичний опис має спиратись на сучасних назвах, тому що не знаємо біблійних назв численних місцевостей, а з сотні топонімів, що їх знаходимо в Біблії, багато не можна зіставити з сьогоднішніми місцевостями або їх руїнами. Але знані біблійні імена помагають нам легше локалізувати нові, менш знані.
Загальні дані
Біблійна історія безпосередньо розглядає не надто велику територію. Терени «від Дану до Версавії», з біблійним висловом, який позначав дві крайні точки, які заселяли ізраїльтяни, є завдовжки 240 км, до яких можна ще додати 190 км від Версавії до затоки Акава: Неґев, зона степів. Ширина орної частини від берегів Середземного моря до границі з пустинею не переходить 120 км. У цій невеличкій зоні маємо від заходу на схід чотири паралельні зони, цілковито відміні з точки зору клімату:
а) Смуга узбережжя, від Рош га-Нікра до В. Ел-’Аріш, де розпочинається середземноморський берег Сінайського півострова. На південь від виступу, що позначає сьогоднішній кордон з Ліваном, височина віддаляється від узбережжя і переходить через родючу рівнину Акко, яка простягається на 35 кілометрів затоки Гайфа. Перервана горою Кармель, узбережна смуга біжить далі на південь. Оскільки на території від гори Кармель аж до Яффи падало достатньо дощу, то ця зона була родюча ще від стародавніх часів, відома під біблійною назвою долини Шарон. На схід терен, покритий дюнами, де випадало менше дощів, лише тепер завдяки зрошенню став придатний до землеробства. До цієї зони, від Яффи на південь, належить теж регіон пагорбів Шефела, охарактеризований середземноморською рослинністю: там росте виноград, оливки, мигдаль, гранатові дерева, а також пшениця. Узбережжя є класичним шляхом комунікації між Єгиптом і Сирією (Via Maris); оскільки на дорозі є гора Кармель, то шлях проходить долиною Есдралон і Мегіддо.
б) Гірська зона на захід від центральної низовини: складається з гірських масивів, які, починаючи з високої Галілеї, простягаються на південь аж до високогір’я Неґев. Лише між Галілеєю і Самарією цю зону з півночі на захід і з півдня на схід перетинає долина Есдралон. Помірний клімат уможливлює землеробство, а ліси, які існували ще в біблійну добу, сьогодні майже зникли.
в) Центральна низовина, вузьке і майже стиснене між крутими і різкими схилами двох гірських зон на захід і на схід, з геологічної точки належить до ливансько-палестинської низовини, про яке ми вже говорили в попередній частині. Частина від Тиверіядського озера до Мертвого моря по-арабськи називається Ghôr, а від Мертвого моря до Акаби – ‘Аrаbа. Натомість у біблійному єврейському ‘Аravа (Втор. 1:1; 2:8) є назвою цілої низовини. У цій низовині клімат є тропічний і в місцях, де є можливе зрошення, як в Єрихоні, зеленіють оазиси і ростуть пальми, а сьогодні ще й банани. Але в численних місцевостях низькі біляві горбки, з крейди і солі, що в давнину становили дно великого озера, надають дещо страшнуватого вигляду.
г) Гірська зона на захід низовини, з крутими спусками, повільно опускається в сторону пустині; у середньому вона знаходиться на висоті, вищій за західну гірську частину і, будучи далеко від моря, зупиняє дощові хмари, що приходять зі заходу; земля пасовиськ і лісів, представляє кліматичні риси, відмінні від гір на заході Йордану. З півночі на південь можемо відрізнити Голан з горами, які переходять за 1000 м, річку Ярмус: відповідає частинно біблійному Басан та колишній Ґалаад, з вершинами які доходять до 1200 м, який перетинає біблійний Яббок (Бут. 32:23; Чис. 21:24; Втор. 2:37; ІН 12:2; Суд. 11:13,22). На південь цієї річки, аж до річки Арнон (Чис. 21:13,14; ІН 12:1,2; і т. д.) маємо регіон, в якому гори опускаються до 700-800 м, щоб потім знову піднятися понад 1000-1300 м на південний-схід Мертвого моря. Це біблійний ланцюг гір Аварім (Чис. 27:12; 33:44 і т. д.), що на півночі охоплює гору Нево (Втор. 32:49; 34:1), найвищою горою якої (802 м) є Пісґа (Чис. 21:20; 23:14; Втор. 3:17; 34:1 і т. д.). Поза біблійним потоком Зеред (Чис. 21:12; Втор. 2:13,15) гірський ланцюг продовжується далі аж на захід від Арабиё досягаючи висоти 1500-1700 м.