Чистота і стриманість – це одне й те саме?
Стриманість означає, що особа не є сексуально активною. Якби хтось сказав, що якийсь хлопчина живе в стриманості, це мені не багато сказало б про нього. Може, він людина із сильним характером і береже себе для нареченої. А може, просто не може знайти собі дівчини. Так або інакше, стриманість означає, що людина чогось не робить, не живе статевим життям.
Чистота, цнотливість – це щось інше, оскільки вона визначає те, що людина робить зі своєю сексуальністю. Вона означає наявність достатньої сили, аби розпоряджатися власною сексуальністю згідно з Божим планом, без огляду на те, чи живеш ти сам, чи перебуваєш у шлюбі. Життя цією чеснотою очищує серце, лікує спогади, зміцнює волю і славить Бога в нашому людському тілі. Для людини, котра не живе в шлюбі, це означає збереження подружньої інтимності для шлюбу. Як сказала одна жінка: «Це сексуальність, віддана надії»[1].
Як для одружених, так і для самотніх чистота означає велику пошану до дару сексуальності. Така чеснота береже любов від егоїзму та визволяє нас від використовування інших як речей. Чинить нас здатними до істинної любові. Коротше кажучи, стриманість закінчується в шлюбі, а чистота утримує шлюб в єдності.
Чистота – те саме, що дівицтво?
Дехто вважає, що чистота і дівицтво – це синоніми, та насправді це не так. Не всі чисті люди зберегли дівицтво і не всі ті, що зберегли дівицтво, є чистими. Святий Августин, наприклад, до навернення мав позашлюбну дитину, св. Маргарита Кортонська – жила з приятелем без шлюбу, а свята Пелагія – була повією. Хоч вони й не зберегли дівочості, однак стали чистими й досягли святості.
З іншого боку, декотрі люди зберігають дівицтво в технічному сенсі, але різними способами псують свою цнотливість. Багато хто з таких людей твердить: «Поки я залишаюся дівочим – зі мною все гаразд. Тому все, крім статевих стосунків, може бути прийнятним». Вони можуть частково віддавати себе людям, з якими ні за яких умов не одружаться, і твердити, що й надалі є чистими, оскільки не живуть з ними разом. Вони поступово починають вірити, що сексуальна інтимність зовсім не є чимось особливим. І коли нарешті зустрінуть людину, на яку дійсно заслуговують, то потребуватимуть серйозного зцілення через усе те, що віддали.
Чистота, однак, не втрачається назавжди лише через те, що в нашому минулому сталося щось сороміцьке. Дівицтво стосується історії нашої сексуальності, але чистота не належить до минулого. Чистота – чеснота, що існує лише в теперішньому часі. Люди часто вважають, що коли вони втратили дівицтво, то чистота вже назавжди залишається для них недосяжною. Це не так. Подібно до того, як людина, котра жила чистим життям, може впасти в аморальність, так і грішник може повернутися до чистоти. Аби бути чистим, треба, щоб серце було спрямоване до Бога. У Його очах повія, що кається за свої гріхи, є чистішою від діви, сповненої пожаданням. Пам’ятаймо, що наша цінність полягає в тому, як нас бачить Бог, а не в тому, як сприймають нас інші або навіть як ми інколи сприймаємо самих себе.
Чи цнотливість не руйнує романтичної спонтанності й радості?
Усе залежить від того, що ми хочемо розуміти під словом «романтичний». Справжня романтика – це не те, що ти можеш знайти в якійсь дешевій книжечці з Фабіо[2] на обкладинці. Піддаватися без вагання своїм гормонам – це не романтика. Це пожадливість, хоч вона може бути й спонтанною і на мить збуджувати. Використовувати іншу людину – це не романтика. Занадто багато добрих, романтичних взаємин було зруйновано через пожадливість.
Здатність до романтики притаманна лише людям, адже романтика існує там, де зустрічаються уява та кохання. Інколи вчинки якоїсь людини можуть видаватися романтичними, бо в них багато винахідливості й турботи, але все це може робитися так само і з метою звабити іншу людину. Це не романтика, адже любов тут відсутня. Лише коли панує чистота, можна відрізнити романтичне кохання від егоїстичного спокушання.
По-справжньому романтичні хвилини не потребують фізичної близькості, а найромантичнішими є пари, які це усвідомлюють. Адже знають, що романтика вимагає поваги. Пожадливість і пристрасть можуть існувати й там, де немає поваги (наприклад, у проституції), але романтики без поваги існувати не може. Коли наявна ця сповнена любові повага до іншої людини, чоловік використовує свою романтичну винахідливість не для того, аби щось дістати від жінки, а щоб таким способом висловити їй свою любов.
З іншого боку, пожадливість є нудною, адже в ній немає місця для таємниці та очікування. Усе, що не таємниче, є розкритим й оголеним. Люди чисті мають у собі більше пристрасті, ніж пожадливі, і ця пристрасть дає їм змогу побудувати більшу любов. Вони практикують стриманість не через брак пристрасті, а тому, що мають у собі любов.
Одна 23-річна жінка зауважила, що в умінні володіти собою є щось дуже привабливе – саме тому здається, що чиста пара світиться на весільних світлинах. На її думку, «цнотливість може бути доказом існування Бога, вона означає, що ми були так «спроектовані». І коли ми, люди, поводимося, наче тварини, без гальм і правил, то ми просто губимо справжню радість»[3]. І справді, ті, що неправильно розпорядилися власною сексуальністю, сумують за тривалою любов’ю. Адже знають, що бути коханим – це щось набагато захопливіше, ніж бути використаним.
Маємо пам’ятати, що Бог – творець романтики. Святе Письмо – історія Його любові, і сам Він підтримує романтичні стосунки з людьми, що віддзеркалює Його любов до нас. Наприклад, одним із найважливіших елементів романтики є добре обміркована винахідливість. Псалом 139 говорить, що задуми Божі незбагненні (див. Пс. 139:17), а Книга Приповістей додає: те, що сокровенне, – це слава Божа (див. Пр. 25:2). На доказ того, що Бог не є суперником любові, розповім вам одну історію.
Недавно я зустрів молодого чоловіка на ім’я Кевін, котрий щойно одружився. Коли вони з нареченою прийшли до свого настоятеля, аби приготуватися до шлюбу, священик переглянув їхні свідоцтва про хрещення та миропомазання, у певний момент він придивився ближче до одного з документів і сказав: «А чи знаєте ви, що дітьми ви були охрещені в той самий день?» Молоді поглянули одне на одного, сповнені миру, котрий випливає з відчуття того, що на них лежить Божа долоня. Священик перервав цей винятковий момент, аби додати ще одну деталь: «Хвилинку. Ви були охрещені в тій самій церкві… і під час тієї самої Святої літургії!»
Після тієї розмови Кевін та його майбутня дружина зателефонували своїм батькам і попросили переглянути старі фотоальбоми. Справді, батьки знайшли фотографію, де їхні діти переживали перше у своєму житті святе Таїнство ще задовго до того, як Бог з’єднав їх Таїнством подружжя.
Важко не здивуватися тому, як часто Бог таким чином входить до нашого життя. Та коли ми віддаляємося від Нього, то марнуємо себе й вибираємо жалюгідні підробки замість великої любові, котрою Він нас хоче обдарувати.
Коли заходить мова про сексуальність, медіа твердять, що найбільш захопливий позашлюбний секс. У реальному житті – все з точністю до навпаки. 1999 року газета «USA Today» надрукувала статтю із заголовком «Aha! Call It the Revenge of the Church Ladies» [«Ага! Назвіть це помстою побожних жінок»][4]. Це був звіт про підсумки «найдетальнішої та найбільш методологічно коректної» анкети з питань сексу, котру будь-коли проводили в Сполучених Штатах. Перші три речення в цій доповіді говорять самі за себе:
«Зигмунт Фройд казав, що [названі побожні жінки] потерпають від «нав’язливого неврозу», супроводжуваного почуттям провини, пригніченням емоцій та запереченням сексуальності. Колишній сатирик “Saturday Night Live” Дана Кервей (Dana Carvey) висміювала їх як осіб жорстких та святенницьких, котрі переконані, що секс – це щось у принципі непристойне. Кілька ширших дослідницьких проектів показують, однак, що ці побожні жінки (як і чоловіки, котрі з ними сплять) належать до тих мешканців планети, які з найбільшим задоволенням втішаються статевим життям».
Хіба це не дивовижно?
Стаття завершувалася підсумком, що біблійне вчення на тему сексу «було шоком для всіх, хто переконаний, начебто Бог – це хтось, хто у сфері сексуальності псує всім файну вечірку». Світ нам безперестанку повторює, що коли йдеться про секс, то всі це роблять, а найбільше задоволення в ньому отримують здичавілі, нічим не пов’язані особи, що їх нам показують на телебаченні, тимчасом як подружнє життя нудне й не романтичне. Однак, за словами авторів уже згаданої наукової праці, «загальне уявлення про секс в Америці не має практично нічого спільного з правдою»[5].
Як відкрили дослідники, серед тих, хто мав сексуальне життя, найменше задоволення від нього мали люди, котрі не жили в шлюбі[6]. Особи, котрі мали секс без шлюбу, усвідомлювали, що хоча під час статевого акту відчувають задоволення, це ще не значить, що потім одне з одним почуватимуться добре. Почуття провини в поєднанні з тривогою та страхом бути використаним, завагітніти або ж заразитися якоюсь хворобою послаблювали сексуальне задоволення розбещених осіб.
З іншого боку, дослідження показало, що ті, які жили в шлюбі та мали вірних партнерів, декларували найвищий рівень сексуального задоволення як у фізичній, так і в емоційній сфері, при цьому вони почувалися «задоволеними», «коханими», «захопленими», «жаданими» та «оточеними турботою»[7]. На противагу тому, що без кінця повторює світ, дослідження показує, що подружні пари отримують користь від того, що не мають дошлюбного сексуального досвіду[8]. Іншими словами, чудовий секс не є результатом сексуального досвіду та відповідної техніки. Радість сексуального життя є саме наслідком щасливого шлюбу, а не його причиною.
І наостанок: встановлено також, що «ймовірність відчути підвищене задоволення власним статевим життям приблизно на 90% вища в подружніх пар, які разом моляться, аніж у тих, хто цього не практикує»[9]. А тому – навіть у разі, якщо нас цікавить виключно те, як можна досягти найбільшої насолоди (а так не має бути), то й так факти свідчать про справедливість початкового Божого плану: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:24).
[1] Sarah E. Hinlicky. Subversive Virginity, в: First Hungs. 10. 1998, 15
[2] Італійський актор-фотомодель, позує для обкладинок бульварних романів. [Прим. перекл.]
[3] Wendy Shalit. A Return to Modesty. New York: Touchstone, 1999, 193
[4] William Mattox, Jr. Aha! Call It the Revenge of the Church Ladies, в: USA Today. 02.11, 1999
[5] Robert T. Michael, John H. Gagnon, Edward O. Laumann, and Gina Kolata. Sex in America. Boston: Little, Brown, 1994, 1
[6] Laumann та ін. The Social Organization of Sexuality, table 10.5, 364.
[7] Laumann та ін. The Social Organization of Sexuality, table 10.7, 368.
[8] William R. Mattox, Jr. The Hottest Valentines: The Startling Secret of What Makes You a High-Voltage Lover, в: The Washington Post. 02.13, 1994.
[9] Les Parrott III, Leslie Parrott. Saving Your Marriage Before It Starts. Grand Rapids, Mich.: Zondervan Publishing House, 1995, 145