«Найважливішим є наше ставлення до забобонів. Якщо до всіх ворожінь ми ставимося як до звичайної розваги, то я не бачу в цьому гріха. Бо це просто звичай. Наприклад, наречена на весіллі кидає вельон або букет квітів, а та дівчина, яка зловить, має незабаром вийти заміж Однак ніхто до цього не ставиться серйозно», – роздумує о. Богдан Бартолд.
Насамперед треба запитати, звідки в нас береться віра в забобони. Мені видається, що це є ознакою якогось занепаду пошани до Бога. Також наша віра щораз слабшає.
Колись я слухав проповіді о. Яцка Салія. Якось він сказав, що люди, які практикують магію, забувають про те, що остаточним виміром справедливости є любов, а вона має своє джерело в Богові. У тих людей дуже часто є внутрішнє передчуття, що це не вони приймають остаточні рішення щодо своєї долі. Що відбувається в момент, коли людина живе з таким переконанням? У людини з’являється страх, який вона намагається перемогти з допомогою підглядань майбутнього та заклинання дійсности. Якщо людина мислить настільки фаталістично, то з допомогою заклинань та чарів намагається освоїти дійсність, яку сприймає надто вороже. А з допомогою магічних дій вона сподівається примусити дійсність служити собі.
Або є Бог, Який є Любов’ю і любить нас, Який очікує нашої довіри і дає нам свободу, а водночас вимагає від нас відповідальности і за наше життя та за життя інших, або ми перебуваємо в полі дії таких сліпих сил, неприязних до нас. За такого сприйняття людина намагається якомога вигідніше влаштуватися в житті, прислухаючись до різноманітних ворожінь, гороскопів і сподіваючись, що все це зміцнить уявне захисне поле.
Якщо хтось своє життя та рішення ставить у залежність від магічних практик, натомість менше довіряє Богові, то повинен з цього сповідатися. Часом до мене приходять люди, які зізнаються в тому, що користувалися послугами психотерапевтів, але ті викликали в них ще більший неспокій та деформації особистости. А от до таких забобонів, як чорний кіт чи розсипана сіль, можна ставитися хіба що гумористично. Я душпастирюю ось вже впродовж 25 років, і ще ні разу не чув, щоб хтось сповідався з того, що намагався «відвернути» нещастя, спричинене чорним котом. Однак буває, що люди мають свої способи на те, як можна відвернути зло, яке може заподіяти чорний кіт. Які саме? Наприклад, треба зробити три кроки назад, повернутися і плюнути через ліве плече. Я з таких «перевірених способів» можу хіба посміятися. А біля чорних котів я проходжу цілком спокійно і захоплююся їхньою красою (сміється).
Найважливішим є наше ставлення. Якщо до усіх цих ворожінь ми ставимося як до розваги, то я не бачу в цьому гріха, бо це просто такий звичай. Наприклад, наречена на весіллі кидає вельон або букет квітів, а та дівчина, яка зловить, має незабаром вийти заміж Однак ніхто до цього не ставиться серйозно. Ми робимо це заради жарту. Проте є одна умова – до таких розваг не можна ставитися серйозно, і вони не повинні заступати нашої віри в Господа Бога.