Сьогодення пропонує нову відповідь. А саме: «Я більше не буду терпіти. Набридло постійно всім прислуговувати. Чому би не почати нове життя? Діти якось звикнуть. Все одно вони не відчувають вдячности. Можливо, я зустріну нову любов, когось, хто щиро турбуватиметься про мене. Нумо, дорогенький. Лови мить, ти живеш лише раз».
Тим, які живуть праведним життям, голос зсередини нашіптує відмовитися від боротьби. Коли ви читаєте журнал чи дивитеся телевізор, то постійно стикатиметеся з тими опонентами самодисципліни та відповідальности. Проаналізуємо чотири бажання, які найбільше підштовхують людей до відмови від праведного життя.
Першим із бажань є задоволення. Для тих, хто працює сімдесят годин на тиждень протягом років, можливість одержати насолоду стає дуже привабливою. Я спілкувався з одним чоловіком, який залишив дружину та одружився зі секретаркою. Я запитав, що спонукало його прийняти таке радикальне рішення, і почув відповідь без зволікання.
«Я батько чотирьох дітей, – пояснив чоловік. – Я віддавав себе сім’ї десять років, змушений був миритися з постійним галасом та суперечками, а також із постійним браком грошей. Для себе майже не залишалося часу, і життя моє складалося з одних зобов’язань. Тоді з’явилася Марта, і я захопився, бо, якщо відверто, прагнув кращого».
Безперечно, цей чоловік зійшов із дистанції праведного життя через бажання задоволення.
Друге бажання характерне більше для жінок, і його можна назвати спокусою романтизму. Особливо ті, які мають постійно заклопотаних чоловіків, палко бажають романтичних стосунків. Жінки прагнуть «романтичних вечорів, коли в кімнаті купа народу!». Існує пісня, яка дуже гарно описує такі потреби, і вона називається «Мрії домогосподарки». Ця пісня про самотню жінку в обдертому домашньому одязі, яка гортає сторінки альбому з газетними та журнальними вирізками. Вона натрапляє на давню засохлу квітку, яку подарували давно ще на балу в школі. Дівчина того вечора виглядала дуже привабливо, зачарувала хлопців своєю красою. Тоді на якусь мить домашній одяг перетворюється на вечірню сукню, і жінка замріяно кружляє перед дзеркалом. Вона знову красива, захоплює та є об’єктом заздрощів. Проте це лише миттєва фантазія, і привид минулого щезає. Але залишається потяг до романтики. Це не виняткова ситуація. Багато жінок та матерів бажають перетворитися з Попелюшки на принцесу. Саме тому спокуса романтизму приваблює багатьох і підштовхує зійти з дороги праведного життя.
Третім бажанням, яке спонукає дорослих відмовитися від відповідальности, є жадоба позашлюбних стосунків. Доктора Роберта Вайтегурста, що працює на факультеті соціології університету Онтаріо, одного разу запитали: «Чи більшість чоловіків у певний період свого життя прагнуть позашлюбних стосунків?». Свою відповідь доктор розмістив на сторінках журналу «Сексуальна поведінка»: «…Всі чоловіки вже від першого дня одруження думають про таку можливість… Хоча така тенденція до позашлюбних стосунків у зрілому віці та пізніше стає менш виразною, подібні бажання в нормального чоловіка ніколи не зникнуть».
Звичайно, є винятки, але я погоджуюся з твердженням: не думати про стосунки на стороні неприродно, принаймні для одруженого чоловіка. Потяг до невірности дуже сильно впливає на поведінку людей. Навіть чоловіки-християни, вірні Богові та своїм дружинам, стикаються з такими спокусами. Проте апостол Петро однозначно висловлюється про тих, хто піддається такому: «Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости. Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости» (2Пет. 2:14-15).
Розглянемо четверте бажання, яке, можливо, має більший вплив на людину від перерахованих. Я назвав його егоїстичні потреби. І чоловіки, і жінки є надзвичайно чутливими до цього бажання – вони прагнуть захоплення та поваги з боку представників протилежної статі. Тому часто в стосунки на стороні втягуються через бажання довести свою привабливість. Людям так приємно знати, що «хтось вважає їх сексуальними, розумними, милими чи красивими. Він (вона) любить, як я говорю… поділяє мої думки… вважає мене привабливим (привабливою)». Такі відчуття зароджуються через основну рису особистости – егоїзм – і здатні змусити розважливого чоловіка чи жінку поводитися ганебно та нерозумно.
У сьомому розділі Приповістей цар Соломон застерігає від захисту повій. Ось слова наймудрішого ізраїльського царя:
«Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна, і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму, проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку. Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним, галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають: раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона…
І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому: У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої! Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе! Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна, постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном… Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов’ю натішимось ми! Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу: вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого…
Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила, він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув’язнення, як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка…
А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її, бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті! Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат…» (Пр. 7:6-27).
Зауважте: Соломон не казав, що молодий чоловік не міг вистояти проти сексуальних зваб цієї жінки. Він не міг не піддатися її лестощам. Вона виявила своє захоплення, і саме це стало згубним поштовхом. Наскільки добре було би, якби Соломон визнав: мільйони жінок потрапляють у таку саму пастку, коли чоловіки їм лестять. І чоловіки, і жінки дуже вразливі до задоволення егоїстичних потреб та лестощів.