«І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві». Послання до Колосян 3:17
Те, ким кожна є з нас, як особистість і мати, має величезний вплив на дітей. Діти поглинають наші емоції, поринають в атмосферу, яку ми створюємо навколо себе, і піддаються їй. Це може бути атмосфера спокою, тепла, взаєморозуміння й поваги. А може також і – напруження, нервовости, гніву, злости, крику та взаємного приниження. Дуже часто матері замислюються над тим, чому їхня дитина така нервова, нетерпляча і зла. І часом зовсім не усвідомлюють, що самі й створюють навколо себе відповідну атмосферу, а дитина лише поринає в неї і починає діяти точнісінько так само.
Не розуміємо ми також і того, ким є насправді та чим є наш стиль життя. Жінка, яка не сприймає себе, відкидає власне тіло та ятрить свої душевні травми й образи, своєю поведінкою впливає на формування дуже конкретної позиції й поведінкових реакцій дітей. Провокує їх на чітко визначені дії і, на жаль, не завжди позитивні. Величезний вплив на дитину мають також емоції матері – як добрі, так і погані. Якщо мати постійно невдоволена собою, весь час нарікає, перебуває в депресії або хворобливо зосереджена на собі та на своїх проблемах, то дитина дуже швидко переймає від неї такий самий підхід до життя, а її емоційний багаж зростає за рахунок емоцій, які відображають почуття матері.
У цьому розділі я спробувала описати кілька варіянтів того, як ми, жінки, діємо в ролі матері. Кожна мама впливає на свою дитину певним, характерним для неї чином. І це викликає в дитини дуже конкретні реакції, залежно від того, до якого типу матері вона належить.
Те, як ми діємо в ролі матері, залежить від декількох внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх належить тип нашої особистости, темперамент, система цінностей і переконань. Зовнішні чинники – це модель матері, яку ми перейняли від своєї мами або осіб, що опікувалися нами в дитинстві. До цих чинників належить також і те, як до нас ставилися, і, особливо, ті кривди, що їх ми зазнали в ранньому дитинстві, передусім від найважливіших для нас осіб, матері, батька, братів і сестер. Окрім того, сюди ж слід віднести образи й душевні травми, яких завдав нам чоловік, тесть чи впливові друзі.