В одному французькому місті проживав здібний лікар Оскар, що був ревним християнином. Він був рідним братом відомих нам безсрібників Косми та Дам’яна. Як колись ці святі лікарі дбали не тільки про здоров’я тіла, але й про душу, так само і він дбав про душі тих, які в різних тілесних немочах приходили до нього за порадою.
Знав він хлопця Михайла Жубера, який ніколи не ходив до церкви та не сповідався. Одного дня лікар їхав до недужого. Його карета повільно спускалася згори вниз по спадистій дорозі, візник обережно притримував коней. Аж тут за ним заторохкотів віз, наповнений збіжжям.
Цей віз з кіньми поганяв згаданий хлопець, який, замість стримувати коней, підганяв їх. Коли він побачив карету, в якій їхав лікар, то не встиг стримати своїх коней чи звернути в бік та зачепив її. Усі, разом із кіньми покотились униз, коні покалічились. Лікар трохи вдарився в ногу. Власник торгового воза перелякався, він знав, що цей нещасний випадок призведе до справедливого покарання. Усього майна цього нужденного не вистачило б, щоб відплатити за втрати, яких усі зазнали цього вечора. Коли ж він упізнав у потерпілому знайомого лікаря, то дещо заспокоївся та почав просити: «Змилосердьтеся наді мною, пане, пробачте мою необачність. Я бідний чоловік, не в силі відшкодувати за збитки, яких я Вам заподіяв».
«Знаю, що ти не зміг би так легко заплатити за знищений віз та покалічених коней, – відповів добродушний лікар, – грошей від тебе не хочу. Справу цю можемо залагодити по-іншому. Завдану мені шкоду винагородиш таким чином, що впродовж усього року в неділі та свята будеш з’являтися в церкві на Службі Божій та у своїх молитвах не забудеш про мене».
Хлопець радо згодився на таке відшкодування. Півроку минуло від часу тієї пригоди.
Михайло з’явився до лікаря, щоб подякувати йому за добре серце. При цій нагоді він пообіцяв, що кожного свята та кожної неділі буде ходити до церкви та брати участь у Службі Божій, яку врешті зрозумів і оцінив, та що в тайні покаяння очистив від гріхів свою душу.
«Це ти добре зробив, мій милий друже, дотримавшись даної обіцянки. Сподіваюся, що ти й надалі будеш так чинити, щоб, закінчуючи життя, ти не натрапив на ще більше нещастя з твоєю душею, подібно, як це сталось із моїм возом», – сказав задоволений лікар.