Єдність не означає однаковість

Про що Дух Божий хоче нам сказати в цій історії, в якій, поза сумнівом, Він є головним героєм? Про єдність! Дозвольте показати вам, як я бачу і відчитую цей фрагмент Святого Письма, а при нагоді нагадати, що моє розуміння цього уривку не є унікальним, а одним із багатьох, які не мусять себе заперечувати.

Гадаю, ніхто з вас не заперечить, що єдність – це щось важливе, дуже важливе для християнина. Достатньо заглянути в Євангеліє від Івана і знайти в ньому архиєрейську молитву Ісуса (див. Ів. 17). Коли людина усвідомлює свою смерть, яка наближається великими кроками, то вона не говорить про щось банальне, неістотне, а торкається найважливішого. Ісус знає, що надходять Його терпіння і смерть – саме в такий контекст євангелист Іван поміщає Його молитву про єдність. Надзвичайно важливо, що вона поміщена саме там, у заповіті Ісуса. Це настільки для Нього важливе, що Він вирішує говорити про це перед Своєю смертю. Єдність! Тут жодним чином не йдеться про одноманітність, а про єдність, тобто про щось значно глибше. Бог, Який сам є єдністю, хоч і в трьох особах, не прагне одноманітности, позбавлення кожної людини того, що їй властиве, Він хоче вчинити щось набагато важче, а водночас гарніше.

Беручи участь у нарадах Єрусалимського собору, Святий Дух підказує апостолам шлях до єдности, який не перекреслить відмінностей. Він не вибирає дороги, яка здавалася б дуже простою і, на нашу думку, привела б до мети. Він дозволяє зберігати відмінності. Єврей – це не поганин, поганин – це не єврей. Коли я це пишу, то думаю, що багато з вас тут запротестує, з гордістю цитуючи наступний фрагмент Послання до колосян: «Де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання» (Кол. 3:11). Тож як розуміти цей текст, і то в контексті постанов Єрусалимського собору, які стосуються поган, але не євреїв. Мені дуже подобається метод інтерпретації фрагментів Святого Письма за допомогою інших його уривків. Пояснення Писання Писанням здається мені найбезпечнішим методом зрозуміння того, «про що йшлося авторові». Мені б хотілося, щоб ми звернули увагу на ще одне висловлювання апостола Павла, дуже подібне до вже згаданого, і в його світлі спробували поглянути на цей вірш Послання до колосян. Воно міститься в Посланні до галатів, де ми читаємо: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал. 3:28). Вони схожі, чи не так? Майже ідентичні, тільки тут Павло додає ще одну пару – чоловіка і жінку, і саме це проливає деяке світло на розуміння цього біблійного уривку. Чи ми повинні відмовитися від своєї статті? Чи вона вже не має значення – також тоді, коли ми стаємо перед Богом? Чи для тебе не важливо, хто ти – жінка чи чоловік? Мені здається, що в обох цих фрагментах ідеться не про одноманітність, а про єдність, не про місію, яку кожен повинен здійснити, бо вона відмінна для грека і для юдея, а про гідність, з якою ми стаємо перед Богом.

Всевишній поважає нашу різноманітність – бо вона вписана в Його великий план, а водночас прагне єдности! Як добре, що апостоли почули заклик Духа про єдність. Як добре, що вони не пішли за тим, що здавалося перевіреним шляхом, а були відкриті на щось нове! Завдяки тому, що з ними був Дух, всі вони могли прямувати однією дорогою, але своїм власним способом. Ніхто не зробив єврея, який вірив в Ісуса, поганином, і навпаки, поганина, який вірив в Ісуса, євреєм. Вони могли залишатися собою, творячи єдність. Там, де не заглушується заклик Духа, там є єдність, там, де є прагнення єдности, там є спроби її побудувати без відмови від різноманітности, котра є творінням Бога.

Дух також пробуджує в нас палке бажання єдности, переливає із Себе на нас прагнення самого Бога. Відчуваючи в собі заклик про єдність, ми, по суті, якоюсь маленькою мірою відчуваємо те, що Бог відчуває у Своєму серці. Твоє палке бажання (хоч воно і незрівнянно менше) близьке Богові. У вас однакові мрії! Можеш на сто відсотків бути впевненим, що, молячись про єдність Його Містичного Тіла, ти молишся згідно з Божою волею, закликаєш одним голосом з Духом, Який перебуває в тобі! Проте є одна умова: не диктуй Йому, якою повинна бути ця єдність, не диктуй Йому, хто в кого повинен просити пробачення і відбувати визначену тобою покуту. Молися, залишаючи Йому поле для діяльности. Він може тебе здивувати, як зробив це з частиною зібраних в Єрусалимі, які не уявляли собі, як погани можуть творити з ними єдність, не ставши спершу юдеями.

На мене справила неймовірне враження молитва, написана на підставі слів о. Поля Кутюр’є, передвісника екуменізму в Католицькій Церкві – нею моляться в спільноті «Новий шлях», Ось як вона звучить: «Господи Ісусе, Який молився, щоб всі були одно, просимо Тебе про єдність християн, таку, якої Ти хочеш, такими засобами, які Ти обереш. Нехай Твій Святий Дух дозволить нам пережити страждання через розділення, побачити наш гріх і мати надію понад всяку надію». Єдність, якої Бог прагне, засоби, які Він обере! Тільки тоді єдність буде єдністю, а не підробкою. Гадаю, що немаловажним для о. Поля Кутюр’є було те, що він походив з сім’ї з єврейськими коріннями. Можливо, він духовно «успадкував» біль розділення, який закрався в Церкву тоді, коли там не знайшлося місця для євреїв, які, вірячи в Ісуса, могли б залишитися євреями.

Я не хочу тут говорити тільки про питання найбільшої ваги, які розглядаються на високих щаблях церковної єрархії – хоч вірю і хочу вірити, що там призивають цього Божого Порадника. Говорячи про єдність, я також хочу говорити про кроки, які ми робимо на щодень. Адже насправді єдність (зокрема церковна) починається в наших серцях, у нашому щоденному житті, у тому, як ми молимося, як трактуємо тих, які від нас відрізняються, як ставимося до інших християн. Дух, Якого ми отримали від нашого Батька, – це не дарунок на великі свята, для великих людей, у великих і важливих справах. Дух – це дарунок для кожного, хто хоче Його прийняти і віддатися Йому, зокрема в сірій буденності. Той самий Дух, Який супроводжував апостолів у Горниці, може бути твоїм приятелем у кожну годину, у малих і великих справах, і Він провадитиме тебе до єдности, до того, щоб ти свідчив, що для Бога немає нічого неможливого, нічого надто важкого, Він може дарувати єдність при повній різноманітності.

Попередній запис

Не без проблем

Наступний запис

Що важче, то краще?