Ісус дуже швидко помічав у натовпі самотніх людей. Коли закликав Своїх учнів іти за Ним, до кожного з них звертався на ім’я. Зустрівся із самарянкою, яка самотньо приходила черпати воду з криниці, попри те, що інші не хотіли знатися з цією жінкою. Запропонував їй живу воду, яка змінила її життя. А біля купелі у Вифесді зцілив хворого, бо той не міг оздоровитися іншим способом через те, що не було нікого, хто допоміг би йому спуститися в купіль, коли зрушувалася вода.
Після Свого воскресення Ісус не подався до Риму, Атен чи іншого великого міста. Немає жодних відомостей про те, щоб Він промовляв до великих натовпів. Зате об’явився самотній, зануреній у жалобу жінці, яка стояла неподалік гробу. Коли звернувся до неї на ім’я: «Маріє!», – вона впізнала Його голос. Потім ішов до Емауса в товаристві двох пригнічених чоловіків; і коли згодом ламав з ними хліб, вони впізнали Його. Об’явився також Своїм учням, коли зі страху ховалися за зачиненими дверима.
Ісус невпинно простягав руку до відкинених, самотніх, відмінних від інших людей. Якщо ти почуваєшся саме таким, то можеш бути впевненим у тому, що в Божому серці для тебе є особливе місце. Він хоче проводити з тобою час і сказати тобі, що не треба боятися самотности.
Ти не самотній, бо Ісус із тобою. І Він не вважає тебе п’ятим горобцем. Він бачить, коли падаєш. Чому? Бо Він дбає про кожну дрібничку у твоєму житті.
Бог має план для твого життя й хоче, щоб ти ходив поруч із Ним, здійснюючи разом з Ним Його задум. Ось Його обітниця для тебе: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Єр. 29:11).
Без огляду на те, якої великої поразки ти зазнав, Він має план для твого життя, сповнений надії, а не розпачу. Не бійся сказати: «Бог має щодо мене лише добрі наміри й запланував те, що для мене найліпше». Це правда, бо Він любить тебе вічною любов’ю – любов’ю, яка спонукала Його віддати за тебе життя. Він ніколи не відкине тебе й не залишить на самоті. Знаючи про це, можеш із надією боротися з будь-яким страхом. Псалміст написав, що Божі думки про нього такі чудесні й численні, що йому їх навіть важко збагнути (Пс. 139:17).
У Божому серці та Його думках ти посідаєш особливе місце. Перед лицем Бога є місце навіть для найнезначнішого горобця. Псалміст написав, що Божий вівтар став домівкою для горобців і ластівок, бо там вони можуть безпечно виховати своїх діток (Пс. 84:4).
Бог дозволяє, щоб навіть найнезначніший п’ятий горобець перебував у Його присутності. І щоб, живучи так, міг збудувати гніздо, закласти родину й виховати діток серед Божої слави, у Його святині. Це чудовий образ безпеки, якою можемо втішатися в Божій присутності. Коли шанобливо поклонятимешся Йому, Він возвеличить тебе й зробить так, що відчуєш себе кимось цінним. Він теж подбає про те, щоб ти почувався безпечно. Бог звільнить тебе від страху бути відкинутим і залишитися самотнім.
Ти не можеш сховатися від Бога, але можеш сховатися в Богові. Можеш збудувати гніздо поблизу Нього – там, де Він буде завжди присутній і де знайдеш безпеку, захист та благословення. У Його присутності ніколи не почуватимешся самотнім і нічого не боятимешся. Без огляду на те, що випаде на твою долю, ти не повинен вважати себе гіршим за інших. Для Бога ти – важливий. Він завжди любитиме тебе, навіть тоді, коли переживатимеш найбільші труднощі й страждання.
КОЛИ ВСІ ПРОТИ ТЕБЕ
Іноді думаю про Йова, який належав до найбагатших людей свого часу. Біблія каже, що Йов боявся Бога й ненавидів зло. Однак одного дня земля втекла в нього з-під ніг. Утратив свій маєток, дітей і здоров’я; навіть дружина відвернулася від нього. Сказала йому, щоб прокляв Бога й помер. А потім до нього прийшли четверо його друзів й сіли поруч із ним на землю, у куряву й попіл, якими він посипав своє тіло.
Упродовж семи днів сиділи мовчки й лише від часу до часу осудливо поглядали на Йова. А він сидів разом з ними, як п’ятий горобець поруч із чотирма друзями. Вони прийшли сказати, що він дуже сильно розчарував Бога. Хотіли, щоб визнав перед ними той свій гріх, через який з ним трапилися всі ці нещастя. Звинуватили його в тому, що вчинив щось погане. Під час довгих розмов наводили йому різні аргументи, які, на їхню думку, переконували, що він не є праведною людиною, за котру видавав себе.
І що зробив Йов? Мусив вирішити, як діяти перед лицем труднощів, які випали на його долю. Не міг заперечити, що сталися жахливі речі. Втратив усе, що було для нього цінним у житті. Однак змирився з цим. Не звинувачував Бога й не жалів себе. Сказав лише: «Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!» (Йов. 1:21). Знав, що Божа присутність – найпрекрасніша річ у житті. Отож, врешті Йов вирішив, що благословитиме ім’я Господа, попри свою болісну самотність.
Коли дружина сказала йому проклясти Бога й померти, Йов відповів: «Ні, дякую. Далі благословитиму ім’я Господа й житиму! Усе ще відчуваю Його присутність! Мені не відомо, чому все це зі мною сталося, але знаю, що Бог зі мною». І Біблія каже, що Бог дав Йову вдвічі більше, ніж він мав спочатку.
Що ти втратив у житті? Чи відчував спокусу звинуватити за свою болісну ситуацію Бога? Закликаю тебе вчинити так, як Йов, і благословити ім’я Господа. Він стоїть біля тебе, підтримує тебе у твоїх стражданнях і може змінити твій плач на радість. Бог хоче, щоб ти перебував у Його присутності. Там завжди будеш у безпеці. Ти не сам і не повинен боятися, попри труднощі, з якими тобі довелося зіткнутися.
ГОСПОДЬ ЧИ ТАЛІСМАН?
Для всіх стало очевидним, що Бог справді є для Йова Господом. Перед лицем найжахливіших труднощів і страждань Йов далі прославляв Його як свого Бога. Вирішив, що благословитиме ім’я Господа. Саме це і є ключем до перемоги над страхом майбутнього та будь-якою іншою боязню.
Бог сягає по наші поразки й відкуповує їх кров’ю Ісуса. Отож, бере те, що світ вважає малоцінним, і показує, яку велику вартість має для Нього кожна людина. Вимагає, проте, щоб ти визнав Його Господом і Володарем свого життя. Саме це – місце, яке належить Йому. Багато людей хоче, щоби Бог забрав їхні гріхи й провину та дозволив їм насолоджуватися свободою. Потім, однак, починають трактувати Його так, наче Він – їхній талісман, а не Господь.
Чи знаєш, що таке талісман? Візьмімо, наприклад, бульдога, який є талісманом команди Університету Джорджії. У перерві матчу пса випускають з клітки й дозволяють йому бігати полем. Усі кричать, голосно вигукуючи привітання на честь свого талісмана. А потім бульдога заганяють назад у клітку й залишають там до наступного матчу.
Чимало християн так само трактують Ісуса. Приходять до храму раз на тиждень і втішаються присутністю Господа. А потім решту тижня живуть, узагалі про Нього не думаючи. І Ісус каже: «Не розмовляєш зі Мною. Не слухаєш мене. Не читаєш Мого Слова. Хочу бути твоїм Господом у понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю й суботу. Я не талісман, якого можеш вшановувати раз на тиждень – у неділю. Я – твій Господь. І якщо віддаси Мені своє життя, зроблю з ним щось велике!».
Диявол хоче, щоб ти почувався, як п’ятий горобець, – нічого не вартим, не таким, як усі, нікому не потрібним. Бог прагне, щоб твоє життя мало значення. Бог бажає розвинути весь той потенціял, яким обдарував тебе, щоб пришвидшити реалізацію Своїх цілей на землі. Якщо визнаєш Його Господом і Володарем свого життя, більше ніколи не почуватимешся кимось незначним.