Життя Старозавітної Громади в V-II ст. майже не відображене в біблійних та інших джерелах. Ми знаємо тільки те, що в цей період пророків змінили книжники. Багатьох із них хвилювали складні й болісні питання про життя та смерть, про страждання та відплату, про істину та добро. Ці проблеми становлять основний зміст написаних тоді книг, які зазвичай називають учительними. До них, окрім Йони й Рути, належать: Йов, Приповісти, Проповідник, Естер, Псалми. Автори цих книг переважно лише ставлять запитання, відповіді на які повністю могли бути дані тільки в Новому Заповіті.
1) Ідеал Премудрости (Пр. 9:1-12; 8:1-21, 32-36; Йов. 28; Сир. 24-25:11)
В епоху книжників (час Другого Храму) Премудрістю, або Мудрістю, почали називати Божий закон, за яким створено всесвіт і яким людина мусить керуватися у своєму житті.
Гимн про премудрість є самостійною частиною Книги Йова, хоча, очевидно, написав його той самий автор.
Ісус, син Сираха, – один з юдейських мудреців, поет, який жив у II ст. до P. X. Його книга належить до неканонічних писань Старого Заповіту.
2) Закон – основа життя (Пс. 1, 19 [18], 37 [36], 49 [48], 73 [72], 112 [111], 128 [127])
Під «Законом» ці псалми розуміють не лише обрядовий бік релігії, а й ідеал праведности, яка полягає в тому, щоб жити згідно з Божою волею.