Велич, пишноту і могутність Божу годі описати. У кожній людській мові забракне слів, щоби належно висловити те, хто Він. Він існує поза обширом часу та простору і населяє вічність. Поети, художники, композитори та автори прагнуть якимось чином описати і змалювати цього дивовижного Бога, але навіть їхні найкращі зусилля виглядають жалюгідними. У Книзі Псалмів 148:13 читаємо: «Нехай вони хвалять ім’я Боже – бо це єдине ім’я, що гідне хвали. Його велич перевершує ВСЕ на землі і небі» («Послання»). «Його велич перевершує ВСЕ на землі і небі». Хіба ж це не розрада? Ми хвалимо Бога, тому що Він більший, ніж ми спроможні зрозуміти.
Кілька років тому я ніяк не могла зарадити проблемі в стосунках, яка здавалася нездоланною, і довгий час не знаходила мирного, радісного місця в самій собі. Я живу неподалік від Тихого океану, і коли повертаюся додому, завізши дітей до школи, то часто їду до узбережжя і зупиняю машину на скелі над океаном. І от одного такого дня, коли я ридала сльозами безнадії, мене приголомшив вид і шум води, що ревіла й розбивалася до скель піді мною. Тоді я подивилася далеко в море і знайшла розраду, але не в широчезних, знеособлених просторах води, а в усвідомленні того, що Бог, Який сотворив ці чудові води, був іще більшим, величнішим і могутнішим, ніж усі океани на планеті Земля вкупі. Якщо Він досить великий – філософи називають це трансцендентністю, – щоб сотворити океани і впорядкувати їхні щоденні припливи й відпливи, а також підтримувати життя, що населяє їх, то, безумовно, знає, як впоратися з проблемою в стосунках, яка розривала мені серце.
Бог використовує похмурі часи в нашому житті, щоб об’явити нам Свою могутність, щоб показати нам, що Він – Творець, Податель, Спаситель і Відкупитель. Він всемогутній, вічний, джерело життя. Він над нами. Він Той, до кого ми можемо прибігати. Розважання над мірою Його достойности відвертає нашу увагу від позірно нездоланних обставин, в які ми потрапляємо, і направляє її до Бога, Який вищий від них усі.