1. Наша відповідь на Боже прощення

Якось в Англії зійшлася група богословів і довго дискутувала про те, чим властиво християнство суттєво відрізняється від інших релігій: що в християнському вченні є такого, чого немає в інших… Не могли знайти відповіді, аж доки не прийшов на це засідання із великим запізненням відомий мислитель Левіс і на це питання без вагання відповів: “Це ж легко – прощення гріхів”.

Благодать прощення – це такий великий дар, що за нього ніколи не можна сповна подякувати Богові. Найкращий вияв вдячности з нашого боку – це бажання назавжди покинути гріх і чинити добро.

Святий Климентій Александрійський каже: “Відвернутися від гріха – означає покінчити з ним і не повертатися назад до нього. Бог нам прощає минуле. Щоб не впасти знову – залежить від нас. І якраз це означає каятися: відчувати біль за минуле і просити Отця, щоб його стер, бо Він у Своєму милосерді може знищити усяке наше зло і змити росою Святого Духа всі наші минулі гріхи… Якщо хтось провадив добре життя, а потім звернувся до зла – не буде мати ніякої користи з попереднього добра. Якщо ж покається і має намір поправитися, врятує і своє попереднє грішне життя”.

* * *

Навернення – зміна життя – це не якась одна дія, а процес. Неможливо одним махом покинути попередні пристрасті. Бог, Який поважає нашу свободу, чекає від нас тільки щирого прагнення покинути гріх. Якщо зробимо цей перший крок, прийде нам на поміч і подасть нам усю потрібну благодать. Якщо використаємо її і витриваємо в ній, цілком звільнимося від рабства гріха, який нас зв’язував. Це не так просто і не так легко. Але мета вартує цього.

У Парижі вийшла книга, яка стала бестселером. Її назва – “Моє повернення до Ісуса Христа”. Написав її Андре Левет, який признається в ній, що був злочинцем – невиправним рецидивістом, пристрасним алкоголіком і розпусником. Неодноразово сидів у тюрмі. Його змучена мати довгі роки молилася за нього… І ось 12 червня 1969 о 2-ій годині ночі Андре пробудився у своїй в’язничній камері: йому не хотілося спати. Сів собі на ліжко і почав, як ніколи раніше, роздумувати про своє життя. Міркував над життєвими питаннями: хто я, звідки, для чого я, куди прямую. Коли в нічній тиші глибоко думав над цими чотирма головними питаннями, поступово відкрив у собі тугу за Богом: несподівано став з ліжка, клякнув, глибоко схилився, розплакався над своїм дотеперішнім життям і вигукнув: “Прости мені, Ісусе”. І хоч був у в’язниці, відчув себе невимовно щасливим від того, що повернувся до Господа Ісуса. Від тої ночі зажив у тюрмі новим життям: у молитві і в злуці з Богом. З тюрми вийшов цілком зміненим, новим чоловіком. Пише про себе дослівно таке: “З дикого звіра стало ягнятко. Моя неморальність змінилася на любов до Бога, мій еґоїзм – на великодушність для інших, і моє незацікавлення релігійними цінностями перемінилося на бажання апостольства”.

Його свідчення про цю життєву переміну, описане на 160 сторінках, притягує молодих людей, які живуть у рабстві пристрастей, і він їм помагає своєю порадою і молитвою. Має коло себе вже велику кількість таких, що змінилися, навернулися до Бога, відродилися до нового життя і разом з ним переживають радість і щастя з Ісусом Христом.

Бог нас спасає Своєю прощаючою любов’ю. Скільки разів у нашому житті вже відбувалося чудо Божого прощення? Спробуймо відповісти на цей великий дар бажанням вже більше не грішити. Амінь.

Попередній запис

ПОКОРА: Плоди покори – примирення і спокій

Наступний запис

2. Потребуємо прощення від Бога і ближніх