1 Тимофія 6:6-10 – Благочестя і достаток

«Великий же зиск то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корінь усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.»

Навряд чи буде перебільшенням сказати, що цей відомий уривок – звинувачувальний акт сучасній західній культурі. Ніколи раніше в історії люди не ганялися так постійно за багатством, за все більшими зручностями. Ніколи раніше любов до грошей не височіла до найвищого і найбільшого блага: якщо хтось запитує вас: «Чому ви зробили це?» і ви відповідаєте: «Бо я так більше зароблю», це буде кінцем бесіди. Ніколи раніше не було так багато людей, які змагаються один з одним, бажаючи розбагатіти, і таким чином натрапляють на наслідки власної жадності.

Найбільша іронія полягає в тому, що це робиться в ім’я задоволеності – або, що майже те ж саме, щастя. Багато людей кажуть порожні слова: «За гроші щастя не купиш», але більшість живе в надії, що, врешті-решт, це станеться. «Пошук щастя» і думка, що це – основне людське право, прекрасні, але коли це означає «неприборкана гонитва за багатством», то це основна людська помилка. Та все ж кожна реклама, кожна телепрограма, безліч фільмів і більшість політичних маніфестів зроблено так, щоб змусити нас сказати: «Якби тільки в мене було трохи більше грошей, я був би задоволеним». Нельсон Рокфеллер, якого вважали одним з найбагатших людей свого часу, яскраво це виразив. Коли журналіст запитав його, скільки грошей, як йому здається, у нього має бути, щоб жити комфортно, Рокфеллер відповів: «Трохи більше, ніж у мене є». Більшість з нас, як дуже бідних, так і дуже багатих, упевнений, рішуче відповіли б на це «амінь».

Усі ми знаємо контраргумент, хоча це не сильно нам допомагає (завдяки безперервній війні культур), не зациклюватися на багатстві. Якщо ви багато заробляєте, вам захочеться купити більше будинків і більше чудових речей, щоб вигідно їх влаштувати; після цього ви збільшуєте ризик крадіжки, таким чином ви ставите дорожчі сигналізації і оплачуєте недешеві страховки, і ви закінчуєте тим, що наймаєте людей, щоб охороняти вас і вашу власність. Таким чином, вам треба знову більше заробляти, а для цього вам буде треба найняти бухгалтерів, і, ймовірно, також адвокатів, не кажучи вже про інвестиційних радників і біржових маклерів. І тим часом спокусник шепоче вам на вухо, що, можливо, вам треба спробувати цей проект, щоб стати трохи багатшим… і потім цей… і тепер, як щодо цього. Якщо тільки у вас буде трохи більше, ви зможете розслабитися і бути задоволеними. Але насправді єдиний шлях бути задоволеним – прогнати спокусника і задовольнятися тим, що у вас є.

Звичайно, у світі є багато людей, які живуть бідно або за межею бідності. Для них трохи більша зарплатня дійсно відрізняється від явної убогості і, принаймні, дає шанс бути задоволеними. Але, як правило, такі люди не дуже страждають від любові до грошей. Вони не сидять пів ночі, винаходячи складніші способи збільшити своє багатство. Якщо такі люди просто знайшли роботу або влаштувалися на краще місце, мета досягнута. Для них життєво необхідні речі – їжа, сім’я, дім, одяг.

Цей фрагмент послання, з його ґрунтовною (хоча і важкою для нас) мудрістю, добре поєднується з вченням про їжу і секс на початку розділу 4. Річ у тім, що існуючий світ, створений Богом світоустрій, в якому ми живемо, повний різноманітних благ. Нам треба насолоджуватися ними належним чином, і, дякуючи за них Богу, підтримувати обережну рівновагу, не поклоняючись творінню, але і не уявляючи, що воно несе в собі зло. Але коли в цій системі з’являються гроші, усе виглядає по-іншому. Гроші за своєю природою не Боже творіння, але людський винахід, щоб зробити обмін товарами легшим і гнучкішим. Вони йдуть все далі і далі від самих товарів і все більше стають «благом» самим по собі, і все ближче ми до ідолопоклонства. Суспільство, яке цінує багатство заради нього самого, як на Заході, принаймні, останні декілька десятиліть – забуло щось життєво важливе для людства. Гроші самі по собі не зло; але, як прекрасно сказано у вірші 10, любов до грошей не лише зло, але і корінь усього лихого.

Люди іноді не погоджуються з цим висновком. Насильник не нападає на свою жертву через те, що любить гроші. Садист хоче заподіювати біль, і насправді він заплатив би за право це зробити. Але навіть секс і влада недалекі від грошей. Бажання багатьох насильників були збуджені культурою, яка постійно говорила нам про секс, щоб змусити нас розстатися з грошима. Багато, хто захопився зброєю, пістолетами і усім арсеналом насильника, пішли на це, бо хтось прагнув з цього робити гроші. І ми можемо бачити, як це легко працює на міжнародній арені. Індустріальні магнати дають величезні кошти політичним партіям. Коли партія стає впливовою, це дає її покровителям і членам величезні можливості. Часто вони розпочинають виготовляти чи навіть спеціально займаються виготовленням зброї. Чому нам потрібна зброя? Звичайно, для того, щоб протистояти загрозі війни. І тому ми не шукаємо передусім справедливості у світі, але тішимо свого спокусника.

Ми безглуздо вбиваємо не лише себе, але також і багатьох інших багнетами і списами нашої власної жадності. Це жалюгідна картина. Але на цьому фоні стоїть Павло, який каже, що «є інший шлях!». Нам не треба так жити. До того ж Церква покликана показати інший шлях. Чи наважимося ми спробувати? Якщо так, то наступний уривок міг би стати найсерйознішою порадою, яку наша культура і ми, що до неї належимо, повинні почути.

Попередній запис

1 Тимофія 6:1-5 – Раби, пани і здорове вчення

Наступний запис

1 Тимофія 6:11-16 – Славне з’явлення Царя