«На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1) – такі перші слова Біблії, якими починається оповідь про творення. Та що означає «творити» і чому для християнина так важливо визнавати Бога Творцем усіх речей?
«І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло» (Бут. 1:3). Можна творити по-різному, але тут Бог – унікальний Творець: Він єдиний творить з нічого, лише завдяки силі Свого Слова. Ти, який іноді буваєш творцем (чи то у своїй роботі, чи завдяки своїм артистичним здібностям), добре знаєш, що ніколи не робиш цього на рівному місці, і що творити для тебе не просто і не так швидко. До того ж, як тільки ти закінчиш свій твір, стаєш уже непотрібним для його існування: Леонардо да Вінчі помер, але ми надалі можемо захоплюватися Джокондою. Із Богом зовсім інакше. В оповідях про творення виявляється Його всемогутня верховна влада над існуванням всіх речей: «Бог сказав. І так сталося». Завдяки Йому існує всесвіт, усі галактики, навіть найменша порошина – і все це з нічого, лише силою Його слова. Для Нього творити – це не лише клацнути пальцями, після чого Він міг би перестати цікавитися Своїм творінням: «Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь!» (Іс. 66:2); та саме тепер, у цю секунду Бог дає існування усьому…
Це означає, що Бога не можна поставити в один ряд із творінням. Існування усіх істот залежить від Нього, але Він ні від кого не залежить. Його звати «Ягве», тобто по-єврейськи «Я Той, що є» (Вих. 3:14 і наст.). Бог не лише найбільший з усіх, хто існує: Він перебуває в усіх, оскільки Він усіх їх створив, і незбагненно вищий за усіх, оскільки Він ні від кого з них не залежить.
«Хто води поміряв своєю долонею, а п’ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір’я шальками? Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому? З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної? Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!…
Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею. І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?…
Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі? Він – Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.
І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? – говорить Святий. Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його». (Іс. 40:12-26)
Бога ніхто не змушував створювати світу. Лише із власної волі й завдяки Своїй любові Він захотів, щоб інші, крім Нього, насолоджувалися Його радістю і сяяли в Його славі. Тому тільки Він заслуговує на те, щоб Йому поклонялися і Його любили абсолютно й у повноті: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!». (Втор. 6:4,5)
«І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!» (Бут. 1:31). Посередній митець створює посередні твори, але Бог саме тому, що Він – Бог, створив пречудові твори: «Бо з величі та краси створінь через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх» (Муд. 13:5). Чи не це ти можеш відчути, споглядаючи велич гірського пейзажу чи чистоту дитячого обличчя? Звичайно, творіння незмірно нижче за Бога, Який єдиний є Богом; втім помилково було б прагнути Його прославляти, вважаючи водночас, що творіння нічого не варте. Бог прагнув гарного творіння, яке б міцно стояло на ногах; і тим показує, що Він справді Бог: набагато більшою мірою, ніж тоді, коли під приводом усунення будь-якої конкуренції Він створив би «млявий» світ, який постійно потребував би чудес, щоб не завалитися.
Отож, даючи існування цьому світові, Бог також дає йому його власні закони і внутрішню гармонію. Ось чому віра в Бога-Творця зовсім не суперечить науці, яка намагається визначити ці закони. Ти можеш вивчати, як працює годинник: це також тобі не забороняє запитати, хто його зробив. Так само й науки, які відкривають, як функціонує світ, не забороняють тобі ставити запитання, хто його створив. Щобільше, відкриття нечуваної складності функціонування матерії та життя часто приводить науковців до запитань релігійного змісту: Як це можливо, щоб закони, які керують світом, були так геніяльно узгоджені? Наскільки дивовижно те, що проста травинка, яка виросла сама собою, є незбагненно складнішою реальністю, ніж атомна електростанція, котру людині було так складно запустити!
Фраза «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!» означає також, що у всесвіті немає нічого, що було б у своїй суті погане. Деякі доктрини (які переважно зродилися на Сході) поділяють світ на те, що нібито погане (матерія, тіло), і те, що нібито добре (дух). У християнстві все зовсім інакше: все, що існує, як дух, так і матерія, походить від Бога; тому твоє тіло також є доброю і гарною реальністю. Звичайно, у світі є чимало зла, проте, немає однозначно поганих істот: зло не є однозначною реальністю, воно є вадою доброї істоти. Наприклад, глухота – не певна реальність, а брак, тобто відсутність здатности людини чути, однак, в усіх інших аспектах – вона здорова.
Оскільки усі створіння світу добрі й гарні, вони ніби мимоволі співають славу тому, хто їх створив з любови:
- Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
- Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
- Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
- Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
- Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
- Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
- Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
- Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
- Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
- Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
- Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
- Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
- Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
- Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
- Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
- Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
- Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
- Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
- Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
- Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
- Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
- Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
- Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
- Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
- Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
- Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
- Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх!
- Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!» (Пс. 104)