Ми живемо в такому величезному такому багатющому світі, що поглядом не можемо охопити більшої його частини: скільки галактик, зірок чи планет ми ніколи не побачимо?! Та водночас він незмірно малий: неможливо уявити мільярди мільярдів клітин, атомів і хвиль, з яких складається наше тіло й увесь світ.
Це стосується і світу духів: Бог був настільки щедрий, засновуючи світ, що створив незчисленну кількість невидимих істот, наділених душею. Їх називають «ангелами». У Біблії їх неодноразово згадано, оскільки Бог іноді посилає ангелів, щоб передати Свої послання людям: наприклад, архангел Гавриїл був посланий до Марії, щоб звістити їй, що вона народить Бога. Деякі ангели є для нас охоронцями: це наші «ангели-хоронителі», і кожен із нас має такого свого ангела. Ангели безтілесні, а отже, невидимі: ось чому їх називають також «чистими духами». Оскільки вони нематеріяльні, наука не може довести ані їхнього існування, ані їхньої відсутности: про їхнє реальне існування свідчить нам слово Боже.
Ми маємо тіло і проходимо крізь певні зміни: одного дня ухвалюємо правильне рішення, іншого – змінюємо думку; одного дня чинимо зло, наступного – шкодуємо про це. Ангели ж, навпаки, не підпорядковані матеріяльним змінам. Якщо вони кажуть «так» Божій любові, то це рішення абсолютне й назавжди: тоді це добрі ангели, в яких немає ані сліду зла; вони просвітлені славою Божою; вони думають лише про те, щоб скласти Йому подяку й радісно виконувати Його волю, сповнену любови.
Проте ті, які кажуть «ні» Богові та Його любові, до кінця і назавжди обирають ненависть і гордість: їх називають «демонами», а, згідно зі Святим Письмом, наймогутнішого з них називають «дияволом» або «Сатаною». Як і інших ангелів, Господь створив демонів добрими: вони ж обрали зло не тому, що Бог так захотів; це вони, цілком свідомо, прийняли рішення обернути свою свободу на відкинення Бога. Демони намагаються поширити зло у світі: вони підбурюють людей ненавидіти Бога, чинити розбрат і руйнувати. Втім ніколи не забувай, що вони – тільки створіння: їхня влада – ніщо порівняно зі всемогутністю Божої любови. Як каже святий Авґустин, вони мов злі собаки на прив’язі, які можуть вкусити тільки тих, хто насмілюється підійти до них (наприклад, тих, які піддаються на їхні спокуси або навіть намагаються утримати з ними зв’язки через викликання їх, ворожбитство, спіритуалізм, передбачення майбутнього тощо).