«Дитина, яку прагнеш виховати порядною людиною, більше потребує твого часу, ніж грошей». (Ґ. ВАРКІ)
Татусі повинні усвідомлювати, що якщо в процесі виховання в синів виникають проблеми, то це означає, що їм не вистачає батьківської присутности, допомоги й почуття безпеки. Бо коли хлопець-підліток не має добрих стосунків зі своїм батьком і не відчуває з його боку жодної підтримки, він часто не може сам упоратися з власною невпевненістю, слабкістю, браком упевнености в собі, усіма підлітковими комплексами та негативним впливом однолітків. Боячись бути відкинутим, приймає їхній стиль життя. Нерідко чинить це всупереч власній волі.
Особливо батьки повинні звернути увагу на дрібну неправду своїх утіх. Якщо хлопець обманює матір, учителів, вихователів, душпастирів, то це може бути ознакою того, що йому не вистачає присутности батька в його житті. Брак авторитету батька, на який можна було б опертися, у поєднанні з поблажливістю та м’яким серцем матері нерідко підштовхують хлопця до пошуків легких, заснованих на неправді розв’язків. Це бажання стає ще сильнішим, якщо син бачить, що саме так вирішує власні проблеми його батько.
У такій ситуації батько повинен докласти зусиль, налагодити із сином тісніший контакт і почати проводити з ним трохи більше часу. Має делікатно показати синові, що гордиться ним. Лише маючи такі стосунки із сином, може донести до сина істину, що обман завжди є виявом слабкости та формою життєвої поразки. Син перестане обманювати, якщо відчує, що батько довіряє йому. Дитина може говорити правду лише в атмосфері довіри.
Першим, однак, довіру повинен виявити батько. Створити атмосферу довіри між батьком і сином у період раннього дитинства зазвичай дуже легко, якщо тато любить хлопчика й сердечно ставиться до нього. Однак коли син починає дорослішати й опиняється під сильним впливом однолітків, то налагодити довірливі стосунки з ним батькові стає набагато важче. Якщо батько не налагодить зі своєю дитиною глибокого емоційного й духовного зв’язку ще до її підліткового віку, то на цьому етапі життя син чи донька можуть виявляти певну байдужість або навіть приховувану ворожість до власного батька. Уже під час народження дитини батько мусить усвідомлювати, що довіра й дружба між ними вимагають багато часу, а період налагодження таких стосунків дуже короткий.