Щоденні події змушують нас усвідомити, що питання життя, проблема висвітлення conditio humana у всьому його блиску та стражданнях, залишається незмінно актуальною. Ми можемо підійти до таємниці життя з різних точок зору. Зважаючи на досвід, вперше бачимо, що тривалість нашого життя, земного та біологічного – обмежена, а тому мусимо бачити початок і кінець земного життя, – смерть. У світлі християнської віри Бог є джерелом життя, Він є фундаментом і основою, Тим, у кому ми «живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28).
З такого розуміння Бога, як джерела життя, випливають певні висновки нашого конкретного ставлення до життя. Щоб сформувати цілісний погляд на життя, ми повинні скерувати його від Бога на світ і від світу до Бога. Людське життя, не пов’язане з трансцендентністю, зведеться до іманентності, до короткої біологічної тривалості. Життя створене Богом, завдяки Йому воно існує, і завдяки Його доброті і провидінню буде збережене, виходячи за межі біологічного існування. З нього випливає вся незалежність, унікальність і винятковість людини, а ідентичність визначає її людськість.
У біблійному розумінні життя спрямоване на Бога і до життя з Ним. Життя в Бозі і з Богом, котре реалізується в житті з іншими, здійснюється в живій присутності Бога: у виникненні, становленні та підтриманні єдиного життя, а також у його обмеженні через смерть і в надії на живу спільноту, яка перевищує цю смерть.
Це життя в повноті є реальністю, до якої нас запрошує Бог; людина як істота на шляху до смерті покликана протягом свого земного шляху жити відповідно до цього запрошення. Основою праведного життя є страх Божий і живі стосунки з Богом. Навіть під час катастрофи, найгіршого переживання чи страждань, під час найбільших випробувань у житті, людина повинна (навіть якщо її оточення заперечує присутність Бога) шукати притулку та порятунку в Бога – навіть якщо цей Бог дозволяє нам терпіти нещастя, яке нам здається незрозумілим (Йов. 19:13-25).
Якщо ми хочемо правильно зрозуміти стан людини, важливо взяти до уваги, що віра говорить про загальний стан людини, яка впала в гріх, і про спасіння в Ісусі Христі. Універсальний і фундаментальний досвід людства полягає в тому, що у світі існує зло, і що всі люди потрапляють у його пастку. Вони відчувають невизначеність: велич людини також супроводжується бідністю грішного існування. Людина може вільно приймати стосунки з Богом або гріховно закриватися від них. Приймаючи їх, переживає життя сповна.