«Дивлячись на сина, я помічав у ньому всі свої слабкості, яких соромився». (БАТЬКО ХУДОЖНИКА П. СЕЗАННА)
Зазвичай чим дорослішими стають діти, тим батьки більше усвідомлюють, яких помилок припустилися, виховуючи їх, особливо синів. Черстве й суворе трактування, завищені вимоги, замале зацікавлення, брак часу, надмірне обмеження свободи, холодне ставлення до матері дітей – ось помилки, яких найчастіше припускаються батьки у вихованні своїх утіх. Особливо легко батьки помічають свої виховні помилки тоді, коли аналізують, як діти ставляться до них. Ставлення синів-підлітків до батьків нерідко буває дзеркальним відображенням їхньої поведінки. Те, що в батька немає щирих і відкритих взаємин із власними дітьми, найчастіше вивляється під час їхнього дорослішання. Гострі конфлікти, байдужість, а не раз і приховувана ворожість – усе це звичайні наслідки виховних помилок, яких батько припускався впродовж багатьох років.
Однак налагодити з власними дітьми добрі, сповнені взаємної поваги й тепла стосунки ніколи не пізно. Батько завжди може розпочати зі своїми дітьми доброзичливий діялог, і це буде найліпшим способом виправити помилки минулого. Однак цей діялог вимагатиме не лише сердечности й тепла, а й щирости, довіри і правди. Не принижуючись перед дітьми, батько все-таки повинен продемонструвати їм покірний підхід до життя, дотримуючись якого він готовий визнати власні помилки та спробувати їх виправити. Така позиція може стати одним з його найцінніших дарів, запропонованих дітям. Батько також повинен усвідомлювати, що доля дітей у жодному разі не є наперед визначеною й зумовленою помилками батьків. Врешті-решт, вони самі відповідають за себе й прокладають свій життєвий шлях.