Питання воскресення тіла розпалювало і продовжує розпалювати уми. З власного досвіду чи спостережень знаємо, що воскресати в тілі, покрученому через ревматизм, не було б найбільшою приємністю. Перспектива цілу вічність зберігати ті фізичні вади, які на землі доводилося маскувати під товстим шаром макіяжу чи спеціяльно пошитим одягом… може відлякати навіть найбільших прихильників Ісуса. І саме тут ми допускаємо помилку, не відрізняючи воскресення і оживлення.
Коли Ісус повернув життя Лазарю, той вийшов з гробу, зовсім не змінившись. Запах розкладеного тіла – а лежав він чотири дні в гробі в жаркій Юдеї – зник, бо в ньому знову розцвіло життя. Однак можемо припустити, що якщо на скронях у нього була сивина, то вона не замінилася на чорне, як смола, волосся, і вечірні болі голови через втому не припинилися. Оздоровлення і навіть оживлення не повертають час назад. Це просто повернення до життя, яке людина вела до цього, до виконання звичайних обов’язків, як-от носити воду, рубати дрова, ходити за покупками, працювати за робочим столом і робити вечірній туалет. Крім цього, це повернення до неминучого старіння і смерти, нехай і повторної. Саме це і є оживлення.
Воскресення – це щось інше. Воскреснути в тілі означає стати таким, як Ісус. Це означає вже не переживати обмеження, які випливають з того, що ми – люди, які складаються з атомів відомої нам матерії. Погляньмо уважно на воскреслого Господа Ісуса: обмеження часу і простору перестали для Нього існувати. Він воскрес і просто зник, і лише посланий з неба ангел відкотив камінь, показуючи порожній гріб. Двері не були для нього жодною перешкодою, Він вільно долав час і простір, сходячи з неба на землю, щоб явитися апостолам. Адже присутність воскреслого тіла можемо ствердити тільки очима, як кожен інший предмет у цьому світі. Воскреслий стає видимим, Він об’являється.
Цей прекрасний стан можна було упізнати не так на власні очі, як за допомогою Божої благодаті. На березі Галілейського моря апостоли ловили рибу. Коли їм явився Ісус, Іван Богослов додає, що «з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то…» (Ів. 21:12). Це свідчить не про те, що воскреслого Ісуса важко було упізнати, а що людські питання зайві, щоб Його упізнати. Очі можуть завести в оману, розум може піддатися ілюзіям, світ може видатися Фата морганою, а Воскреслого неможливо не впізнати, коли Він об’являється.
Таким є тіло Воскреслого. Це воскресення, а не реанімація трупа. Ми також воскреснемо так, як Ісус. І схожим тілом побачимо небо. Для такого воскресення наш Господь залишив нам Пресвяті Таїнства. Тому тіло, яке, хоч і живилося Євхаристійним Ісусом, померло в результаті наслідків гріха, є саме тим тілом, яке воскресне з мертвих у день воскресення.
Після Страшного суду ми матимемо воскресле, а не оживлене тіло.