Я хочу зробити особливий наголос на служінні, якого вимагає від нас Бог. Більшість церков сьогодні здійснюють переломлення хліба, але нам слід взяти рушника, стати на коліна й обмити ноги своєму ближньому. Доти, поки ми не зробимо цього, наше служіння буде пародією на жертву Ісуса Христа. Підходячи до чаші з хлібом, ми повинні пам’ятати про смерть Господа. Але якщо ми не готові служити іншим людям і повністю віддати себе для їхнього блага, тоді ми все робимо неправильно. Ми не повинні шукати служіння тільки для отримання загального визнання і поваги. Це фарисейське служіння. Наше служіння повинно бути визнано та схвалено тільки Богом.
Святий Дух дасть нам співчуття стосовно інших людей, якщо тільки ми відкриємо свої душі для Його роботи. Але наш послух для Святого Духа є вольовим рішенням. Я знаю, більшість із вас зараз подумають: „Ага! Ось саме тут і починаються труднощі“. У певному сенсі я погоджуюсь із вами. Є кілька граней Божої благодаті, і основні з них вимагають від нас самонавчання та самодисципліни. Але саме тут нам найважче, бо людська природа піддана різного роду звичкам. Ви самі це прекрасно розумієте, тому що, напевне, не раз намагалися зазирнути в себе і виявляли там багато неприємних речей. Тому для духовного зростання слід скористатися принципом формування звичок. Розвиток почуття вдячності і відречення від себе можливі, якщо ми повністю віддаємо себе під владу Святого Духа.
Вперше дуже важко дякувати Богові (тим більше, коли все валиться з рук), але поступово робити це буде легше. Спробувавши любити тих, хто не любить вас, ви, звісно, не відразу здобудете перемогу над своїми почуттями. Скоріше за все, вам захочеться відкинути цей задум. Але поступово ви навчитеся утверджувати почуття власної гідності через приниження, а почуття цілісності – через зневагу. Поступово ви звикнете до такого стилю життя. Це порівняно з тим, якби ви прийшли раніше всіх до церкви й опустили крісла, а потім спробували звернути увагу інших на це. Але, чинячи так постійно, ви зробите це вашим постійним заняттям і зможете „давати іншим, не чекаючи нагороди“ хоча б у цьому малому служінні.
Любов, яка виявляється в такому служінні, допоможе вам зробити свій внесок у встановлення єдності між віруючими. Якщо всі будуть проявляти Божу любов стосовно один одного, все стане на свої місця. Робота буде виконана, одинокі та забуті відчують себе бажаними, пастор та інші лідери церкви відчують визнання і підтримку. Церква стане відкритою для всіх, хто приходить у неї, і зможе щиро поклонятися Богу. Про це ми читаємо в Послання до римлян: „Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона“ (Рим. 13:8).
Протиставляючи співчуття та виконання закону, ми не зможемо побудувати істинне спілкування. Я впевнений, що законництво – це одне із найнебезпечніших захворювань сучасної церкви. „Не робіть цього, не чиніть того, особливо в неділю“. Новонавернені християни, як мені здається, страждають на законнництво більше, ніж інші. Звісно, мають бути певні правила, які слід виконувати, але, осуджуючи інших за те, що вони не духовні (насправді тому, що вони не дотримуються наших принципів), ми здійснюємо велику помилку. Любов виконує закон. Якщо ви спробуєте самотужки виконати всі повеління Старого Заповіту, то потрапите в дуже небезпечне становище. Більшість оманливих вчень та культів беруть за основу своїх доктрин уривки зі Старого Заповіту, вирвані з контексту. Зазвичай упускається найголовніший аспект – любов. Якщо ми починаємо виконувати якісь вимоги Старого Заповіту, нам слід виконувати все, що там написано. Наприклад, святкувати ювілейний рік, в який усі власники приватних земель повинні віддати їх початковим власникам. До речі, саме за цим принципом половину віруючих слід просто побити камінням! Ми повинні відчувати вдячність із приводу того, що Старий Заповіт коротко відображений у Новому і полягає лише в заповіді любові. (Будь ласка, зверніть увагу на те, що я не закликаю забути про Старий Заповіт. Це документ, який розповідає про спілкування Бога зі Своїми людьми. Ісус часто цитував Старий Заповіт, а ми не зможемо зрозуміти Новий Заповіт, якщо не будемо знати початок історії.)
Любов – це довготривалий процес. Коли новонавернені християни з’являються в церкві, ми намагаємося виявити їм спеціальну підтримку та любов. Але коли хтось є членом церкви дванадцять чи п’ятнадцять років, нам здається, що він уже достатньо зрілий християнин і йому не потрібна особлива підтримка та прийняття. Інколи ми просто впевнені, що християни „зі стажем“ не образяться, якщо ми пройдемо повз і не привітаємося з ними чи ж почнемо виявляти до них завищені вимоги. Нам здається, що їх віра настільки сильна, що вони все одно прославлять Бога, навіть якщо ніхто не буде цінувати їхні духовні дари. Тому можна просто не помічати християн, які давно йдуть за Христом. Люди не стають менш ранимими з роками. Насправді вони стають більш вразливими і частіше відчувають відчай та переживають депресію. Інколи комусь треба багато років прийняття і терпіння, поки він зможе розвинути в собі довіру до оточуючих і почуття власної гідності, тому що в минулому він отримував серйозні душевні травми.
Люди часто підходять до мене після зібрання і запитують, як їм розвиватися далі на шляху духовного зростання. Один із методів – читання Священного Писання і заучування напам’ять найбільш важливих уривків. Другий шлях полягає в розвитку добрих, близьких стосунків з оточуючими і виробленні звички приходити на допомогу у важкий момент. Такі стосунки означають, що ви легко віддаєте себе на служіння іншим, швидко забуваєте образи і не відчуваєте релігійної дратівливості. Якщо виникають труднощі, ви намагаєтеся зберегти у своїй свідомості панівний принцип любові і єдності. Якщо відбувається щось важливе і мова йде про порушення біблійних принципів, перше, що вам знадобиться, – це знову ж таки любов та єдність.
Любов – це одна із найбільш важливих складових християнського життя, що вимагає оновлення наших уявлень. Нам слід усвідомити, що найголовніше в нашому служіння – любов, любов і ще раз любов. Любов – ось мета мого життя. Я знаю, що мені потрібні й інші духовні дари для повноцінного служіння Христові, але основний із них – любов.