Всюдиприсутність – це притаманний атрибут Бога. Бог є присутнім одночасно по всьому світі і коло кожної людини. Так учить Біблія.
У Книзі пророка Єремії (23:24) записані слова, якими Бог запитує людину так: «Якщо заховається хто у криївках, то Я не побачу Його?»
«Чи Я неба й землі не наповнюю?» Бог наповнює Собою все, і як дух є присутнім у всіх частинах тіла, так і Бог є присутнім у всьому Своєму створінні.
В Книзі Псалмів цар Давид, роздумуючи над атрибутом всюдиприсутности Бога, каже: «Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!» (Пс. 139:7-10).
В Книзі Приповістей Соломон підкреслює всюдиприсутність Божу такими словами: «Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих» (15:3). Соломон добре усвідомлював Божу велич і той факт, що Бога не можна десь вмістити. Коли він збудував для Господа храм, під час посвячення його молився. У цій молитві Соломон прославляє Божу велич і всюдиприсутність. «Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?» (1Царів 8:27), – каже Соломон. Ніякий храм не в стані вмістити Бога. Але цей могутній Бог, такий великий і необмежений, також присутній близько кожної людини. Пророк Ісая пише у своїй книзі: «Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!» (57:15).
Людині трудно усвідомити, що Бог такий сильний і всюдиприсутній любить скромних і упокорених духом. Людина звиклася з тим фактом, що в усієї історії людства й досі люди, коли мають силу і владу, гноблять, поневолюють, підкоряють інших. І це роблять такі ж самі смертні люди супроти інших людей – своїх братів.
У Новому Заповіті так само, як і в Старому, стверджується всюдиприсутність Божа. Христос сказав: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них». Ці слова записані в Євангелії від Матвія 18:20. Або цей самий євангелист записав в останньому вірші своєї Євангелії прощальні Христові слова, які актуальні і сьогодні. Христос каже: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!».
В Книзі Дій Святих Апостолів (17:24-28) написано: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих». І далі пояснюється, що «і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо…»
Тут ясною і зрозумілою мовою написано, що Бог наповнює Собою все – і небо і землю. Його не можна обмежити або замкнути в якомусь храмі.
З Біблії ясно виходить, що Бог є всюдиприсутній. Постає питання, а чи людина може знати без Біблії про всюдиприсутність Божу?
По-перше, будова всесвіту нам каже, що його Творець необмежений і всюдиприсутній. Такий всесвіт міг створити і удержувати тільки такий Бог, Який не є обмеженим у просторі.
По-друге, те, що ми пережили (я маю на увазі вірних, які пізнали Бога) від часу, як пізнали і прийняли Його до свого життя, – це все переживання є дійсністю. Це не те, що хтось мені розказав, але я пережив, маю досвід Божого благословення. Власне, цей досвід свідчить про Божу присутність у моєму житті.
Свідомість є елементарним явищем, свідомість – це не почуття. Коли людина ввійшла в особисті взаємини з Господом, цю свідомість неможливо втратити, бо вона походить від живої присутности живого Бога. Візьмім приклад із християн усіх часів. Наприклад, християни, які повмирали за часів Римської імперії. Вони йшли на смерть зі співом, хвалячи Бога. Як це можливо? А це можливо тільки тому, що вони мали глибоку свідомість присутности Бога в їхньому особистому житті. Їх піддержували не теологічні теорії чи якась наука, а оця свідомість. Або тепер у наші дні. Хіба не вмирають християни по тюрмах, у таборах примусової роботи або в психіятричних тюремних лікарнях? Хіба не забирають від батьків їхніх дітей тільки тому, що батьки хочуть їх виховати в правді пізнання Бога? Скажіть, який добрий батько чи мати, що люблять свою дитину, не будуть їй розказувати про Бога, про вічне життя в Бозі? Коли батьки, знаючи правду, не розказують її своїм дітям, вони поповнюють злочин, вони є ворогами своїх дітей. Але свідомі, добрі батьки, які мають Бога в серці, учать своїх дітей про Бога і приводять їх до правди. І часто за це забирають дітей від батьків на «перевиховання». Тяжко уявити собі, що мусить переживати добра мати або батько, коли насильно відбирають від них те, що для них найдорожче! Але віруючі батьки переносять і ці тортури. Вони переносять не тому, що хтось їх так навчив, що хтось на них вплинув. Ні! Таке пояснення, яке дають безбожники, не для свідомих, розумних людей. Батькам, насильно позбавленим дітей, додає сили Бог, Його особиста присутність у житті цих благословенних батьків, які ради Христа приймають ці страждання.
Біблія учить про цей притаманний атрибут Бога – всюдиприсутність. А чи Біблія вказує на якісь конкретні місця, де саме перебуває Бог?
Уже наведено було приклад з молитви Соломона при посвяченні храму, яка записана в 1-й Книзі Царів (8:27). Там ми знаходимо такі слова: «Ось небо та небо небес не обіймають Тебе» Із цих слів видно, що Бог Собою наповнює небо. А в Псалмі 103 написано, що «Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє».
У прощальному зверненні Ісус сказав Своїм учням: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:2-3).
Апостол Іван в Об’явленні пише: «І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий» (Об. 4:2).
Із цих слів приходимо до висновку, що Бог перебуває на небі. Пригадуєте, як умирав Степан, побитий каменями? Ця подія записана в Діях Апостолів у 7-му розділі. Там читаємо, що «Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв» (вірш 55).
Сам Ісус Христос, навчаючи молитви Господньої, казав, що молитися треба так: «Отче наш, що єси на небесах».
Отже, місце перебування Бога є небо. Ясно, що це не те небо, яке ми бачимо нашими очима, а неприступне місце, яке в дусі бачив апостол Іван і вмираючий мученик Степан; місце, де перебуває невидимий Бог. Безбожні советські космонавти, вернувшись із космічного польоту, заявили, що вони не бачили Бога. Цією заявою космонавти нікого не переконали, а лише показали своє неуцтво і духовне засліплення.
Чи є якийсь приклад із природи чи науки, що хоч би приблизно вказував на поняття всюдиприсутности Бога? Всюдиприсутність Божа – це Його властивість, а Бога і Його характер ми не можемо збагнути нашим обмеженим розумом. Коли б людина збагнула всі Божі таємниці своїм розумом, Він не був би тоді Богом. Бож Бог – це духовне єство, а ми живемо в тілі.
Ми можемо взяти, як приклад всюдиприсутности Бога радіохвилі. Ось і тепер наповнюють вони нашу кімнату, простір… і радіохвиль ми не бачимо, але що вони існують свідчить той факт, що ми можемо вживати радіо. Наш радіоприймач, чи то він у кімнаті, чи надворі, приймає ці хвилі. І ось ми з їх допомогою слухаємо голос, музику.
Варто зазначити ще одну важливу річ, що всюдиприсутність Божа є великою потіхою для віруючих. Куди б ми не пішли і де б ми не були, Бог з нами присутній. До яких тюремних одиночок не посадили б християнина, в які б далекі табори його не завезли, Бог з ним присутній. Можна віруючого ізолювати від людей, від ближніх, від родини, від батьків або батьків від дітей, але немає такої людської сили, яка могла б ізолювати Бога від Його вірних. І вірні про це знають. З історії і досвіду знають про це і гонителі християн.
Як всюдиприсутність Божа тішить віруючих, так Божа всюдиприсутність тривожить грішників. Давид у 139-му Псалмі каже: «Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою». Але ніякий злочин, ніякий гріх не можна заховати від Бога. І тому Слово Боже перестерігає нас у Посланні до Євреїв, у 4-му розділі, 13-му вірші: «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!»