«Початок мудрости – страх Господній; добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога – початок розуміння…» Книга Притч Соломонових (Приповісті) 1:7, синодальний переклад
Страх Божий та Божа любов мають бути факторами, що чинять істотний вплив на прийняття морального рішення. Нехтування одним із них може стати причиною серйозних моральних проблем – не кажучи вже про зневажання обома одночасно.
На жаль, широко поширена думка, що страх Божий – це старозаповітний рудимент, і любов Божа, що відкрилася з приходом Нового Заповіту, його витіснила. Справді, у Новому Заповіті сказано: «Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили» (1 Івана 4:9). Але твердження, що тим самим було усунуто фактор страху Божого, суперечить і біблійним уявленням про природу Бога: «Що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Якова 1:17), і тесту Святого Письма (див. 2 Коринтян 5:11). Більше того, коли оповісник Божої любові Іван, двоюрідний брат Ісуса (пор. Івана 19:25, Матвія 27:56, Луки 5:10) й улюблений учень, який сидів при столі біля Його грудей на Таємній Вечері (Івана 13:23), побачив Учителя у всій Його Божественній славі, «то до ніг Йому впав, немов мертвий» (Одкровення 1:17).
Звичайно, атеїсти, говорячи в серці своїм «Нема Бога!» (Псалми 13:1, 52:2), не визнають жодного з цих факторів. Але моральна повинність випливає з існування Бога, а не з нашої віри або невіри в це. Тому відсутність віри в існування Бога не звільняє від моральних зобов’язань. Святе Письмо однозначно стверджує, що навіть ті, хто «не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні» (Римлян 1:28), несуть моральну відповідальність за свої вчинки (див. Римлян 1-2).
Любов Божа і страх Божий – це чинники, що не виключають, а доповнюють один одного. Тоді як любов Божа – мотивуюча підстава практичної християнської етики, страх Божий – огороджувальна підстава.
Якщо уподібнити любов Божу до круга, страх Божий буде колом, яким обмежується цей круг. Він – начало, що застерігає нас від небезпеки вийти за межі дії Божої любові.
Ось що говорить про це Святе Письмо:
- «Улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим, бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. І до одних, хто вагається, будьте милостиві, спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом» (Юди 20-23);
- «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіяст 12:13).
Страх Божий не має нічого спільного з острахом чи боязкістю. Це – побожне тремтіння перед люблячим Творцем. Це побоювання зруйнувати любов, засмутивши Улюбленого. Але цей трепет перед Творцем звільняє нас від жаху перед творінням. Бог тримає під контролем увесь Усесвіт. Він – Єдиний, Кого реально потрібно боятися. І якщо ми з Ним у правильних стосунках, ніщо більше не може нам дійсно загрожувати: «Якщо Бог за нас, хто проти нас?» (Римлян 8:31). Якщо ж ми не боїмося Творця, Якого потрібно боятися, ми починаємо боятися творіння, якого боятися не слід.
Святе Письмо вчить:
- «Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі. Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (1 Івана 4:17-18);
- «А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть» (Об’явлення 21:8);
- «А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре» (Повторення Закону 10:12-13);
- «Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою. І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його» (Ісая 33:5-6);
- «А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа» (Дії 9:31).
З одного боку, побожний страх перед Богом є ні що інше як адекватне розуміння того, Хто є Бог і що Він вимагає від нас. З іншого боку, це відчуття Його постійної присутності в нашому житті. Книга Приповістей приділяє особливу увагу страху Господньому, кажучи, що він – початок премудрості (1:7; 9:10), криниця життя (14:27), примножує днів (10:27), відводить від злого (16:6), дає багатство, славу й життя (22:4).