Наведу випадок, що стався у Франції. Подаю текст доповіді лікаря-психіятра Марії Доменіки Фукере.
«Коли мене призначили лікарем-психіятром в одну приватну клініку у квітні 1986-го, я протягом чотирьох років співпрацювала з єпархіяльним екзорцистом, що було погоджено з нашим єпископом монсеньйором Рене Пікандо, який вірив у можливість диявольської одержимости і пильно стежив за нашою працею. Моє християнське виховання сягає раннього дитинства, і я завжди намагалася його поглиблювати. Завдяки підтримці одного прекрасного священика я одночасно вчилася в медичному університеті та на біблійно-богословських курсах.
У 1974 році я ознайомилася з рухом «Відновлення в Дусі», а завдяки йому – з оздоровчими молитвами, молитвами про звільнення та екзорцизмом. Через мою специфічну професію лікаря-психіятра мене попросили про співпрацю, на що я радо погодилась і мушу визнати, що з єпархіяльним екзорцистом у нас чудова команда. Я розповім про один із перших випадків, з яким зіштовхнулася. Йшлося про одну заміжню сорокарічну жінку, в якої було вже четверо дітей. Вона працювала вихователькою. Причина її негараздів полягала в тому, що жінка протягом десяти років відвідувала одну сатанинську секту. Вона звернулася до нас після того, як втретє спробувала покинути цю секту.
Всупереч тому, що можна було припустити, вона не була далекою від Церкви, і до нас привів її знайомий священик. Виявилося, що вона вела подвійне життя: вона була знайома з багатьма священиками, а на недільній Службі Божій грала на органі, хоча ніколи не приступала до святих таїнств. Окрім того, вона була священнослужителькою секти Wicca, яку очолював Люцифер. Вона поступово утаємничувалася в секту, вступивши в яку, вийти можна було лише через насильницьку смерть: самогубство. Вона дуже боялася і всіляко намагалася покинути секту, але знала, з яким ризиком це пов’язано.
Коли ми з нею зустрілися вперше, вона здавалася депресивною, виснаженою та худою. Вона погано спала, але не мала жодних симптомів психічного захворювання. Екзорцист, який попередньо обстежив її, вирішив розпочати екзорцизми: спочатку раз на два тижні, а згодом – щотижневі. Це був надзвичайний досвід, який збагатив мене і допоміг моєму зростанню у вірі.
Як психіятр я намагалася зрозуміти причини її вступу в сатанічну секту. Її християнське виховання вирізнялося строгістю і спиралося на дотримання певних традицій та звичаїв, а не на Божу любов. Вона вчилася в коледжі, яким опікувалося одне чернече згромадження, і здобула чудову освіту, але їй бракувало духовної підтримки. Шлюб також не допоміг їй. Її чоловік, який мав високооплачувану працю, змусив її покинути роботу та займатися тільки господаркою та дітьми. Вона прагнула періодично розважитися, але чоловік був проти. Навіть поїздка до стареньких батьків у сільську місцевість здавалася їй чимось нудним, адже вона хотіла суттєвих змін.
В одному журналі вона натрапила на статтю, в якій було запрошення на розважальну вечірку. Вона відвідала її і, попри специфіку цього місця, продовжувала його відвідувати, поступово призвичаюючись до алкоголю, наркотиків та інших пропозицій секти, а її члени здавалися їй прекрасною альтернативою домашнім турботам. Вона погоджувалася на все: вона відреклася хрещення й отримала нове сектантське хрещення та ім’я. Їй поставили секретний знак на стегні й вона підписалася кров’ю на угоді з дияволом.
Її допустили до чорних мес та до ритуального служіння, що відбувалося щоп’ятниці о третій дня. Вона одразу ж зауважила, що церковні молитви та обряди спотворюються диявольським чином. Чорна меса – це пародія на євхаристійне богослуження, а в момент причастя перетворюється на оргію. Необхідно як слід знати складові сатанічної угоди, оскільки під час екзорцизму треба робити все для того, щоб особа повністю відреклася від всіх пунктів та від самого сатани: «Я відрікаюся від тебе, сатано, я не хочу бути з тобою і відрікаюся від всього того, до чого ти мене змусив».
Я дізналася про ці пункти під час сеансів екзорцизму. Вражена жінка під час екзорцизму мала очі, як у дикого звіра, і відштовхувала розп’яття, яке тримали перед нею. Наприкінці її рвало (лише водою), а температура тіла сягала 41°С. Магдалена (назвімо цю жінку так) взяла участь у багатьох чорних месах, але виглядала дуже добре й викликала довіру (пригадаймо, що вона грала на органі в церкві).
Я б хотіла наголосити на одному. У таких випадках самого екзорциста недостатньо. Вже два екзорцисти не впоралися під час перших сеансів, оскільки недооцінили того, що вона розповідала і не врахували небезпеки, яка їй загрожувала з боку членів секти. Третій сеанс виявився вдалим завдяки тому, що екзорцист діяв із групою довірених осіб. Наприклад, потрібна була допомога, щоб стримувати жінку від приступів агресії та накладати компреси під час спалахів лихоманки, коли екзорцист викладав їй основні правди віри. Ми більше ніколи не залишали її саму і завжди намагалися бути з нею поруч.
Все це тривало протягом трьох років. Згодом у Магдалени були труднощі з перебуванням у церкві, але вона могла молитися і причащатися. Їй все ще потрібна відповідна катехизація, але вона поступово звільнюється від «блоків», які заважали їй молитися та читати Святе Письмо. Вона дуже захопилася посланнями святого Павла, які подобалися їй більше, ніж Євангеліє. Знадобилося дуже багато часу, щоб очистити її пам’ять і звільнити від численних видінь та нічних кошмарів.
Екзорцизм припинили тоді, коли Магдалена змогла самостійно організувати своє духовне життя, молитися, сповідатися та причащатися, тобто коли вона змогла самотужки використовувати звичайні засоби боротьби. Наголошу ще на двох важливих речах. Магдалена не отримала в дитинстві таїнства Миропомазання, тож після належної підготовки вона попросила про уділення цього таїнства, що й здійснив генеральний вікарій єпархії в присутності її чоловіка, дітей та членів команди екзорциста. Невдовзі вона урочисто повернулася до Церкви в присутності єпископа та всіх, хто був з нею під час Миропомазання. Протягом наступних двох років, які знадобилися для остаточного звільнення, вона склала надзвичайно гарні молитви до Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці.