«Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» (Ів. 20:22-23)
Упродовж Свого земного життя Ісус був привітний із грішниками і не переставав прощати їм. Він був як пастир, який шукає одну свою загублену вівцю (див. Лк. 15:4-7), або ж як лікар, який приходить «не до тих, що при добрім здоров’ї і до праведників, а до хворих і грішників» (пор. Лк. 5:31-32). Ісус довірив Своїм апостолам владу відпускати гріхи, щоб продовжувати справу спасіння і милосердя. Тому апостол Павло без вагань сильним голосом закликав своїх співрозмовників: «Бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим […] і поклав у нас слово примирення. Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!» (2Кор. 5:19-20)
Що більше твоє життя і кожен твій життєвий вибір тебе зранили, і навіть зранили Господа, то наполегливіше Він дарує тобі Своє милосердя, то більше прагне давати тобі Своє прощення і Свій мир; і не існує такої перешкоди, якою б серйозною вона не була, котру Ісус не зміг би подолати в тобі завдяки Своїй лагідності та силі Свого хреста, що переміг смерть і гріх.
Тому це таїнство вищою мірою є таїнством Любови й розради Господа; а втім, це завжди джерело труднощів для християн: визнання провини – це крок, який вимагає чимало зусиль, і який багато хто вважає принизливим. Тому в нас з’являється спокуса занедбати це таїнство і «сповідатися безпосередньо Богові». Це добре довіряти Господу твої турботи і гріхи в особистій молитві, щоб Він допомагав і прощав тобі. Але чому цього недостатньо?
А. Тому що коли ти просиш у когось прощення, то це завжди означає, що ти стаєш вразливим, ризикуєш. Отож, що є кращим для подругів, які посварилися: надалі перебувати в непевності, кажучи собі: «Все одно він (вона) мені пробачить!» чи піти на ризик і визнати свою неправоту один перед одним і попросити один в одного прощення? Звичайно, роблячи найважчий крок, тобто визнаючи свою провину, вони по-справжньому виліковують рани, яких собі завдали; і навпаки, якщо вони взаємно нагромаджуватимуть ці образи, то їхня любов може потерпіти поразку чи втратити свою силу. Так само з Господом. «Сповідатися безпосередньо» – означає шукати своєрідного «дуже зручного прощення». Ти обходиш ризик, вразливість, які становлять частину справжнього прощення, і дозволяєш, щоб у тобі накопичувалися різні образи, які по-справжньому може вилікувати лише один правдивий крок.
Б. Прощення – це не належність, яку ти можеш вимагати, а благодать, яку вимолюєш. Ось чому отримання прощення становить таку радість: радість дарунка, незаслуженого й безоплатного. Так само й перед Господом: «Сповідатися безпосередньо» – означає шукати прощення, яке може автоматично здійснитися, майже так само, як слово, яке ти даєш собі самому: «молитва і-і-і… раз! Мені прощено…». Такий крок не може привести тебе до цієї внутрішньої радости і свободи, які дає таїнство покаяння, слово Божого милосердя, розради і зцілення, які ти зі свого боку приймаєш як безоплатний дар, незаслужений дарунок.
В. Прощення по-справжньому звільнить тебе тільки тоді, коли ти будеш впевнений, що справді поновлюєш дружбу з тим, кого зрадив. А якщо «сповідатимешся безпосередньо Богові», то це ніколи не зможе дати тобі такої певности: щоправда, Бог завжди намагатиметься дарувати тобі Своє прощення; але чи можеш бути впевнений у тому, що, зі свого боку, ти відкритий на нього, що більш або менш свідомо не приховуєш сам від себе чимало способів життя чи рішень, які суперечать Любові Господа? Річ у тому, що «людське серце найлукавіше над все (твоє власне серце) – та невигойне, хто пізнає його?» (Єр. 17:9). У найглибших глибинах – навіть ти не можеш.
Таїнство покаяння – це визнання провини, тобто учинок правди й відкриття твого серця на прощення Господа. І коли чуєш, як священик промовляє молитву розрішення: «Прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх», обітниця Ісуса гарантує, що ти повністю поновив із Ним дружбу, якими б великими не були провини й образи, що ти носив у собі. Через Своє таїнство Ісус зцілює навіть ті глибини твого серця, про які ти не знав, адже Він «Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки» (Єр. 17:10). І така впевненість у повному прощенні є для тебе джерелом сили, щоб ти справді навернувся і зростав у любові.
Саме через таїнство покаяння можеш досвідчити, якою мірою Господь любить тебе. Наскільки прохання про прощення «безпосередньо в Бога» може залишити тебе в невизначеності, настільки таїнство відкриває тобі, що Господь дуже близько і що любить саме тебе: з тією чи тією слабкістю, тією чи тією образою, тим чи тим гріхом у твоєму житті, про який Ісус знає, через який страждає разом із тобою і приходить зцілити Своїм миром.
Як сповідатися? У довірі й правді. Не забувай, що люблячий і милосердний погляд Ісуса в той момент спочиває саме на тобі. Не бійся порозмовляти зі священиком, якщо маєш якісь запитання чи труднощі, щодо яких ти хотів би почути роз’яснення. Подолай страх перед тим, «що подумає священик» про те, що ти зробив, адже що більше тобі доведеться боротися із труднощами, які тобі здаються серйозними, то більше він буде схильний поважати тебе, захоплюватися твоїм кроком і супроводжувати тебе до прощення й утішення.
Приймай у наверненні й розкаянні радість і дію благодаті, прощення Господа, Який повністю відновлює із тобою приязнь. Тоді ти будеш із Ним, твердо й рішуче налаштований відбудувати в Його благодаті те, що ти руйнував своїм гріхом (покаяння): себе самого, людей, яких ти скривдив, Церкву і світ. Навіть те, що тобі по-людськи здавалось невиправним, Він візьме на Себе.
- «Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!» (Лк. 15:7)
- «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати. І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом!» (Єз. 36:25-28)
Існує особливий зв’язок між таїнством покаяння та Пресвятою Євхаристією. І справді, якби ти приймав Тіло і Кров Христові, надалі серйозно зраджуючи Його в особистому житті, то це було б подібне на «поцілунок Юди», адже він поцілував Ісуса, одночасно видаючи Його на смерть (див. Мт. 26:48-49). Тому якщо ти прагнеш прийняти Євхаристію, то повинен отримати прощення від Господа, якщо усвідомлюєш, що серйозно зрадив Його. Узагалі Церква закликає християн сповідатися принаймні раз на рік. Чи це формальний обов’язок? Ні, це відкинення лицемірства, прагнення правди й зрозумілости, а отже, і радости в Любові.